Найважливіше, на мою думку, у «плані перемоги» або чому починаючи з позавчора ми воюємо в новій системі координат.
Підозрюю, що автори «плану перемоги» мислили його як певну піар конструкцію (хтось каже «стартові переговорні умови» і тп) і навряд чи задумувались, що формують… не смійтесь… те що у проектному менеджменті називається індикаторами досягнення певної мети. (колеги з проектного менеджменту – давайте не будемо про SMART, майте совість). Але саме таке прикладне значення цей перелік набуде вже за кілька місяців.
І це багато що змінює. Чому?
Тому що у заданій нарешті системі індикаторів можна буде визначити, перемогла Україна у війні, чи – ні. Наприклад, якщо ми не отримаємо запрошення до НАТО, то, як мінімум, перемогу не можна буде назвати повною, а якщо не виконано більшість індикаторів – це означатиме, що ми таки зазнали поразки. І це буде не якась оціночна фантазія окремо взятого індивідуума (хтось, наприклад, може вважати перемогою приєднання Кубані і не менше), а просто технічна оцінка результатів війни відповідно до індикаторів наперед (хоч і в процесі війни) визначених нашим військово-політичним керівництвом. Крапка.
І добре, що ми нарешті маємо розуміння, як керівництво країни бачить прийнятні для нас результати війни. Іншими словами, за що ми воюємо.
Тепер трохи по суті.
Якщо відштовхуватись від запропонованих індикаторів, то нашу мету у цій війні можна сформулювати приблизно так: «Збереження України як суверенної держави, яка має необхідні для захисту власного суверенітету механізми та засоби».
З моєї точки зору, як індикатори, так і підігнана мною (вибачте) під них мета є абсолютно адекватними і вартими того, аби за це воювати.
Інший важливий момент – те, чого в переліку немає, а саме кордонів 91-го чи якогось іншого року. Добре, що цей фетіш нарешті сховали десь подалі. Ще краще було б прямим текстом проговорити, що немає особливого значення, де пройде лінія розмежування/кордон, якщо ми не матимемо засобів і механізмів для утримання своїх позицій у майбутньому. Так чи інакше, це питання нікуди не подінеться, але добре, що запропонований перелік не обіцяє якихось вологих фантазій з цього приводу.
Ну і останнє – бракує інформації, що саме МИ будемо робити для досягнення тих чи інших індикаторів, а без цього озвучений список більше нагадує список бажань, які ми посилаємо у Всесвіт в надії, що Всесвіт нас почує.
Але це вже хоч щось.
