Масові протести в Абхазії проти ратифікації угоди з Росією про інвестиції багатьох в Україні здивували. Ці домовленості активно просувала Москва, яка, на поширену думку, повністю контролює внутрішню політику Абхазії – «республіки», незалежність якої визнала тільки РФ і ще кілька союзних їй країн, а решта світу вважає цей регіон міжнародно визнаною територією Грузії.
І тут раптово Абхазія збунтувалася. Що відбувається?
Насамперед потрібно сказати, що Абхазія, на відміну від Південної Осетії та «ЛДНР», ніколи не була повністю підконтрольна РФ і завжди виявляла свою «самостійність».
Після того як абхази за підтримки РФ і горянських народів Кавказу здобули перемогу над грузинами у війні на початку 90-х, вони, хоч і будучи повністю залежними від Росії в плані отримання фінансової підтримки і, особливо, у сфері безпеки, тим не менш, формували свою «замкнуту» систему влади за принципом «техас повинні грабувати техасці». Тому абхазька еліта, разом із представниками місцевої вірменської громади, намагалася повністю контролювати всі основні галузі економіки регіону. І в першу чергу, головну з них – туризм. При цьому своїх грошей для розвитку в абхазів особливо не було, а тому туристична сфера, та й уся «республіка», поступово занепадала.
Москва вже давно пропонувала Сухумі вирішити цю проблему повним відкриттям ринку для російських бізнесменів, які могли б вкласти великий капітал у розвиток курортів та інші галузі тамтешньої економіки.
Однак абхазька «влада» на це йшла вкрай неохоче. І справа зрушила з мертвої точки тільки за нинішнього «президента» Аслана Бжанії – було укладено угоду Абхазії та РФ про інвестиції, яка знімала обмеження на захід російських інвесторів в абхазьку економіку. Природно, це викликало невдоволення тих місцевих структур, які зараз контролюють абхазький туризм, оскільки конкуренції з олігархами РФ вони витримати не зможуть. У регіоні здійняли протести, до яких долучилося і багато простих абхазів, побоюючись, що разом з інвестиціями до них почнуть масово переселятися і росіяни, що зруйнує їхній невеликий відносно замкнутий світ, у якому за останні 30 років звикли існувати місцеві жителі.
Сьогодні, за підсумком, ратифікацію інвестиційної угоди «парламентом» Абхазії було зірвано, а опозиція зажадала від президента Бжанії піти у відставку. Наразі він відповів відмовою, але тиск на нього триває.
Що за сили стоять за протестами?
Звільнення президента внаслідок масових протестів – цілком звичайна справа для Абхазії. Сам Бжанія прийшов до влади 2020 року, змістивши свого попередника Рауля Хаджимбу, який, зі свого боку, став очільником «республіки» 2014-го після масових заворушень, що призвели до усунення Олександра Анкваба. Тож загалом нічого екстраординарного в Абхазії не відбувається: нинішні події за напруженням пристрастей не зрівняються, наприклад, із погромами 2004 року, організованими згаданим вище Хаджимбою після своєї поразки на президентських виборах, які виграв Сергій Багапш. У ті роки не обійшлося без загиблих, і справа в регіоні йшла до повноцінної громадянської війни.
Бжанія, який йде у відставку, – прихильник глибокої інтеграції Абхазії з Росією, хоча і при збереженні «суверенітету республіки». Тобто, до вступу абхазів до складу РФ не закликає навіть він. Хаджінба, навпаки, представляв абхазьких націоналістів, виступаючи за те, щоб Абхазія залишалася «незалежною державою», але водночас, як і раніше, одержувала дотації і гарантії безпеки від Кремля.
Зараз протестами в Абхазії керують колишні соратники Хаджинби, на кшталт Аслана Барцица, який обіймав за Хаджимби посаду віцепрезидента, а нині очолює партію «Форум народної єдності Абхазії»; або лідера «Абхазького народного руху» Адгура Адзінби, який за Хаджимби обіймав посаду міністра економіки і віцепрем’єра. У зв’язку з цим нинішні події в Сухумі можна трактувати як спробу реваншу «націоналістів» за поразку 2020 року.
При цьому в ходу вже досить багато конспірологічних версій про те, що поточні заворушення в Абхазії інспіровані Туреччиною, яка хоче перехопити у Росії контроль над «республікою». Насправді, хоч у Туреччині й проживає велика кількість етнічних абхазів, виселених із рідних країв за часів Російської імперії, жодного реального впливу на процеси в Абхазії Туреччина не має. До того ж Анкара завжди послідовно стояла на позиціях підтримки територіальної цілісності Грузії.
Примітно також, що абхазька опозиція не є антиросійською – той самий Хаджимба свого часу був затятим шанувальником Володимира Путіна. І загалом конфлікт між «проросійськими» силами та абхазькими «націоналістами» точиться не навколо напрямків зовнішньої політики. Бо варіантів орієнтації в Абхазії немає. Адже саме існування цієї «держави» визнають лише Росія, Венесуела, Нікарагуа, Сирія і Науру. Москва при цьому повністю забезпечує всі зовнішні комунікації, надає фінансову допомогу і є гарантом безпеки «республіки».
Зважаючи на це, у представників політичних течій Абхазії розходяться лише погляди на те, які форми повинна мати російська підтримка. Так, Бжанія виступає за економічну інтеграцію і прихід в Абхазію російського капіталу. «Націоналісти» на чолі з Хаджінбою, Барцицем і Адгуро Адзінбою вважають за краще отримувати російські гроші у вигляді субсидій і дотацій, розподілом яких вони займатимуться самостійно.
Нині ми спостерігаємо черговий раунд цієї боротьби. І поки здається, що події розвиваються за «традиційним» сценарієм – масові протести і повалення чинного президента з подальшим приходом до влади опозиції.
У чому особливість поточної ситуації в Сухумі?
З іншого боку, в теперішньому протистоянні абхазьких еліт Кремль може зайняти більш жорстку позицію, давши зрозуміти, що просто так гроші давати вже не буде – тільки в обмін на доступ інвесторів з РФ до місцевої економіки. Хоча, можливо, і в більш компромісній формі, порівняно з нинішньою угодою про інвестиції.
Тим більше, що існує ще один фактор, який може виявитися не менш важливим. Після того, як правляча в Грузії партія «Грузинська мрія» віддалилася від Заходу і почала поступовий розворот до РФ, з’явилися чутки, що Тбілісі і Москва готують масштабний проєкт відновлення територіальної цілісності Грузії з поверненням до її складу Абхазії і Південної Осетії на правах дуже широких автономій.
Така ідея сама по собі вкрай складна в реалізації, з огляду на історію відносин Грузії з Абхазією, Південною Осетією і Росією. І найбільшою проблемою тут є Абхазія, де антигрузинські настрої дуже сильні. До того ж, у разі реінтеграції, виникне величезний комплекс питань, пов’язаних із правами на майно сотень тисяч грузинів, які втекли з регіону після поразки у війні 90-х років (до цього конфлікту грузини становили понад 45% жителів Абхазії, згідно з переписом 1989 року).
Тому, якщо Москва має намір під своїм наглядом запустити проєкт реінтеграції Грузії, то, насамперед, їй належить узяти під повний контроль ситуацію в Абхазії. Що, як показали сьогоднішні події, може виявитися не так просто. При цьому не виключено, що, крім протестів щодо ратифікації угоди про інвестиції, «націоналістичне» крило намагається дати зрозуміти, що плани РФ щодо повернення Абхазії до складу Грузії в «республіці» розуміння не зустрінуть і «навіть не намагайтеся нас вмовляти».
Загалом, ситуація в Сухумі напружена з багатьох причин, і як це питання вирішуватиме Москва, поки не дуже зрозуміло. Тому що, в разі сильного тиску, РФ ризикує отримати ще одну «гарячу точку» у себе під боком, що Кремлю навряд чи бажано. Можливо тому, що він, як бувало неодноразово в минулому, постарається залишитися вище від баталії, яка відбувається, після пояснивши тому, хто прийде до влади, що особливого вибору в Абхазії немає.
Не виключено також, що питання з ратифікацією «влади» відкладуть до «президентських виборів» (вони мали відбутися в березні, але якщо опозиція доб’ється дострокової відставки «президента», то можуть відбутися і раніше).
Але багато що покаже і розвиток подій найближчим часом – чи піде Бжанія достроково і як реагуватиме на те, що відбувається, Москва.
