Існують місця, де історія неминуча, як дорожня пригода, – місця, чия географія викликає історію до життя. Такий Стамбул, він же Константинополь, він же Візантія. Збожеволілий світлофор, усі три кольори якого загоряються одночасно…
Цікаві факти про Стамбул
Стамбул оточений морем, прямо через нього проходить протока Босфор, перетинаючи його посередині і розділяючи місто на азіатську та європейську частини. Незважаючи на теплий клімат, сніг тут випадає щороку.
У 1502 році Стамбул був найбільш густонаселеним містом світу. Із середини XIX століття таким став Лондон. У XIV в місті було близько півтори тисячі громадських туалетів. У жодному європейському місті подібного не спостерігалося.
Стамбульський землетрус 1509 року увійшов в історію як «Малий кінець світу». Землетрус і цунамі стався в районі Босфору 10 вересня, його сила становила понад 7 магнітуд. Загинуло до 10000 осіб, було зруйновано понад сто мечетей, постраждав Палац Топкапи і вежа Галата.
Тюльпани, символ Нідерландів, беруть свій початок у Стамбулі, бо саме звідси ці прекрасні квіти спочатку були завезені в Голландію. Щоквітня в місті проводиться фестиваль тюльпанів.
Гранд Базар у Стамбулі – найбільший критий ринок світу. За різними даними, тут є від 4 до 4,5 тисяч крамниць. У Kapalıçarşı є 60 «вулиць» і 18 воріт, які відвідують до півмільйона людей. Історія ринку налічує шість століть: його будівництво почалося в XV столітті. Відтоді він кілька разів горів, страждав від землетрусів і перебудовувався. По суті, це один із перших торгових центрів на нашій планеті.
На даху критого ринку знімали один з епізодів фільму «007: Координати Skyfall». Джеймс Бонд (Деніел Крейг) проїхався по даху Гранд базару на мотоциклі.
Агата Крісті провела у «Східному експресі» частину свого медового місяця. А в стамбульському готелі «Пера», у номері 411, Крісті написала детектив «Вбивство у Східному експресі». І сьогодні відвідувачі готелю можуть зайти в номер і побачити, в якій обстановці писався роман. Майже все оздоблення номера – таке ж, яке було за Крісті.
Спочатку називалася Вежа Ісуса, вежа Галата була побудована в 1348 році на вершині кріпосних стін, і служила в’язницею для військовополонених. Пізніше ця будівля стала астрономічною обсерваторією, а тепер звідси відкривається дивовижний панорамний вид на місто.
Саме тут турецький Ікар – Хезарфен – здійснив свій політ. Його звали ерудитом, османці дали йому прізвисько «тисяча наук». 1632 року в Стамбулі він перелітає через Босфор. Змайструвавши «орлині» крила, він забирається на Галату і зривається донизу, але не падає, а благополучно приземляється на іншій частині міста.
Стамбул називають містом котів. Хвостатих друзів тут – мільйони, і стамбульці їх дуже люблять. Вони часто зупиняються і запитують у якогось кота, як у нього справи. Ніхто не боїться погладити бездомного пухнастика. А соціальна реклама на вулиці нагадує: «Їм потрібен шматок хліба і ковток води». Вранці та ввечері на краю стамбульських вулиць з’являється котячий корм, шматочки ковбаси та інші ласощі.
Лукум – улюблені в усьому світі ласощі – придумав турецький кондитер Алі Мухіддін Хаджі Бекір: він запропонував цю страву султану. Наприкінці XIX століття онук Алі Бекіра привіз лукум на Брюссельську виставку і отримав за цей десерт золоту медаль. Так східні ласощі потрапили до Європи.
У гаремі жили не тільки наложниці султана, як вважає багато хто. Це був великий добре організований будинок, де проживала насамперед мати султана. Його сестри, доньки теж жили тут. Разом із дружинами, фаворитками та наложницями, за різними даними, виходило близько 700 жінок. Зрозуміло, чому тут завжди плелися інтриги. Головною в гаремі була мати султана, потім за старшинством ішли сестри і тільки потім – дружини. На того, хто намагався потрапити до гарему, чекала смерть. Тільки після народження дитини наложниця могла стати дружиною султана. За нарисами істориків, це була вища благодать: щодня її годували східними наїдками (у меню для дружини значилося щонайменше 15 страв), у неї були свої служниці, вона постійно отримувала в подарунок шовк і золото. Дев’ять років – такий «термін свободи» для наложниці, жодного разу не обраної султаном на ніч. Вона могла покинути палац через дев’ять років, причому в цьому разі їй знаходили чоловіка і забезпечували приданим. Гарем османських султанів ліквідували 1908-го, а 1926 року Мустафа Кемаль Ататюрк заборонив традицію утримання гаремів.
Протяжність однієї з найелегантніших вулиць стародавнього міста – проспекту Істікляль – близько трьох кілометрів. Туристи воліють пройти цю відстань пішки, щоб детально розгледіти хитросплетіння османської, європейської та візантійської архітектури. Дехто сідає в історичний трамвай – символ старої вулиці, старого Стамбула. Стамбульці називають його з любов’ю «nostaljık tramvay» – це єдиний транспорт, що курсує пішохідною вулицею Незалежності (Istiklal). Сідають не тільки туристи – жителі міста частенько чіпляються за підніжки та поручні зовні трамвая. Водії прощають «зайцям» це маленьке хуліганство.
Стамбул може похвалитися найстарішим метро у світі, яке було побудовано 1875 року. Гілка метро має довжину 573 метри і розташована в районі Бейоглу.
«Мармарай» – один із найсміливіших проєктів останніх років. Підводний залізничний тунель під Босфором з’єднує під водою європейську та азіатську частину Стамбула. Це найглибший підводний занурювальний тунель у світі. Будівництво тунелю «Мармарай» почалося 2004 року. Перший комерційний рейс проєкту відбувся в жовтні 2013-го.
Усі годинники в палаці Долмабахче (Dolmabahçe) показують 09:05. Це час смерті Мустафи Кемаля Ататюрка. Він помер тут 10 листопада 1938 року. Оздоблення кімнати і сьогодні зберігає той вигляд, що був у листопаді 38-го.
У палаці Топкапи зберігається смарагд вагою в 4 кг, а також «алмаз Кашикчі» – діамант у 86 каратів. В останнього є окремий охоронець, а фотографувати алмаз заборонено. Легенда свідчить, що бідняк зі Стамбула знайшов його в купі покидьків і обміняв на три ложки – звідки і його назва – «діамант ложечника». Той віддав його ювеліру за 10 срібних монет.
Найпопулярніший сувенір, який привозять туристи зі Стамбула, та й усієї Туреччини – «назар бонджук», або «око диявола». Жителі цієї гостинної країни вірять, що око, намальоване на шматочку скла, може відвести пристріт.
