Видатна подія для української літератури: вірш Михайла Жайворона з Житомирщини під назвою “Ніколи не пізно — ніколи не рано” побачив світ на сторінках січнево-лютневого випуску журналу Спілки поетів штату Флорида (США) «Of Poets & Poetry».
Про що вірш?
У своїй поезії Михайло Жайворон передає глибоку віру в перемогу, справедливий мир та надію, яка є рушійною силою боротьби. Тематика твору близька і важлива в контексті сьогодення, коли голоси за мир лунають із різних куточків світу.
Відомий американський письменник Марк Ендрю Джеймс Террі, який написав переднє слово до збірки, назвав такі твори “молитвою надії на безмежні можливості миру”. Він підкреслив, що це — все, “що ми можемо зробити для того, що є більшим за нас самих, але йде зсередини”.
Міжнародне визнання української поезії
Публікація українського поета в престижному літературному виданні США — це ще одне свідчення того, що наша культура й література знаходять відгук у серцях людей по всьому світу.
Коментар автора
Михайло Жайворон висловив свою вдячність за можливість донести слова надії до міжнародної спільноти. Він зазначив:
“У світовій какафонії голосів за мир я радий можливості висловити надію і віру у нашу Перемогу, у справедливий мир, за який «ніколи не пізно, ніколи не рано» боротися.”
* * *
Ніколи не пізно — ніколи не рано
Почати спочатку, розбившись ущент,
Зцілитися росами, білим туманом,
І сонце вдихнути…
І дихати ще…
Ніколи не пізно пройтися стежками,
Якими ходили далекі пра…пра…
І силу джерельну відчути губами,
І слово напутнє прикласти до ран.
Ніколи не рано прокинутись рано
І першим торкнутися сонячних струн,
Впустити у кров світанкову заграву,
І глянути в очі небесних лагун.
Усьому свій час для любови і зради.
На все віднайдеться сто тисяч причин.
Ніколи не пізно спочатку почати —
Ніколи не рано сягнути вершин.
© Михайло ЖАЙВОРОН
* * *
Never Too Early, Never Too Late
It’s never too early, it’s never too late
If you fell apart, if you did it in vain
To sink in white haze, to heal with dew cate,
Inhale the sunbeams… and breathe in again
It’s never too late to walk up the trails
your ancestors used, where their spirit remains.
Recall parting words that cure wounds much like prayers,
Find a spring, quench the thirst, and get back on the rails.
It’s never too early to raise at twilight
Absorb in the bloodstream the soft glowing tunes
Be the very first to touch the strings of sunlight
And meet the blue eyes of the heavens’ lagoons.
Be it love, be it treason, all things in due season.
It’s never too early to reach the top peak.
For all these things are hundreds, and thousands of reasons.
It’s never too late to try making a tweak.
© Mykhailo ZHAIVORON
Translated by Konstantin Zotov
