Українські урядовці заявляють, що нові умови угоди між Україною та США щодо спільного контролю над транспортною та видобувною інфраструктурою не мають шансів на підписання в нинішньому вигляді.
Про це пише The Washington Post із посиланням на офіційних осіб у столиці України.
За їхніми словами, нова редакція договору містить радикально інші умови Вашингтона, ніж ті, які Київ раніше узгодив з американською стороною, і не передбачає жодних гарантій безпеки.
Це може стати приводом для посилення напруженості між двома країнами на тлі прагнення Білого дому отримати доступ до природних ресурсів України, йдеться в статті.
Видання нагадує, що новий договір розглядає всю підтримку, надану США Києву від початку конфлікту, як борг, який із відсотками має бути повернуто з доходів, отриманих від видобутку та реалізації корисних копалин України в рамках угоди держав. Він також надає США «право першочергової пропозиції» на всі інвестиції, пов’язані з енергетикою та розробкою надр, фактично надаючи Білому дому повний контроль над цілими секторами української економіки.
За словами високопоставленого українського чиновника, така угода викликає серйозне занепокоєння, оскільки колишні американські гранти перекласифіковані на кредити, що підлягають поверненню. Крім того, Вашингтон вимагає «50 відсотків від усіх нових та наявних джерел доходу, при цьому не вносячи жодного власного внеску».
Колишній український чиновник, знайомий із перебігом переговорів, на умовах анонімності заявив, що нові положення в документі, можливо, не є остаточною позицією США, але «вони жахливі для України».
«Немає жодного шансу, що цю угоду буде підписано в її нинішньому вигляді», – заявило джерело Washington Post.
Згідно з поточною редакцією, рада фонду, яка управлятиме всіма інвестиціями, має складатися з трьох представників США і двох – України, що забезпечить американцям постійну більшість і фактичний контроль над ухваленням рішень.
Водночас українські члени передбачуваної ради повинні будуть пройти схвалення з боку Вашингтона і можуть бути усунені в будь-який момент.
«У чому тоді сенс? Можна затвердити хоч кого – адже у них все одно не буде реального впливу. Або це крайнє нахабство, або спроба почати з надмірно жорсткої позиції, щоб потім піти на невеликі поступки», – сказав один із колишніх українських чиновників.
