Вчора в актовій залі Бердичівської міської ради не відбулось спільне засідання двох постійних депутатських комісій: з питань комунальної власності, приватизації, ЖКГ, транспорту та благоустрою та з питань бюджету.
На нього запросили директора комунального підприємства «Бердичівводоканал» Іллю Шамровського для «серйозної» бесіди напередодні закінчення строку його річного контракту на цій посаді. Наслідком такого засідання могли б бути рекомендації комісій щодо продовження чи непродовження цього контракту, які де-юре мали б бути обов’язковими для виконавчого комітету, але де-факто таких випадків в Бердичеві, здається, ще не було.
Директор водоканалу прийшов сам без економіста чи бухгалтера і терпляче чекав на початок засідання. Але на нього не з’явились більшість членів обох комісій (кажуть, що декого з депутатів попередили, щоб не приходив), а ті, що прийшли почекали кільканадцять хвилин та й теж розійшлися.
Журналістам депутати сказали, що дуже багато питань у них є до нинішнього очільника комунального водоканалу, і хотілося б з ними розібратись, але просто говорити їм вже набридло, тому і хотіли прийняти легальні рішення, але…
На офіційному сайті міста буквально поруч з трансляцією засідання, яке не відбулось, є інформація про інше рішення міськради: Про створення наглядової ради НКП «Бердичівська міська лікарня». Тоді і подумалось, а чому на одному комунальному підприємстві створюють наглядову раду, а на іншому – ні.
Швидкий пошук в інтернеті показав, що на багатьох міських водоканалах такі наглядові ради є, зокрема в Житомирі, Львові, Івано-Франківську та інших. А голова новоствореної Наглядової ради ЛМКП «Львівводоканал» Святослав Павлюк так охарактеризував її необхідність:
«Наглядова рада – це вже структура, яка несе відповідальність за свої висновки і поради. Вона сформована таким чином, що є виключно безсторонньою і не лобіює чиїхось інтересів – чи то політичних фракцій чи сторонніх структур. Вона дає свої висновки, свої пропозиції щодо стратегічних питань розвитку компанії, виходячи з інтересів громади. Дуже сподіваємося, що нам це вдасться… Формально власником водоканалу є міська рада, та фактично власником є кожен мешканець. Тому він має бути зацікавленим, щоб підприємство не було збитковим і місто його безкінечно не дофінансовувало. І звісно мешканці мають прагнути, щоб водоканал надавав якісні і надійні послуги, а запаси міцності у нього були на роки наперед.
Щодо повноважень – члени Наглядових рад не будуть втручатися в операційну діяльність підприємств, вони будуть займатися формуванням стратегічних напрямків. Міський голова і Наглядова рада розділять між собою відповідальність за призначення і звільнення керівника підприємства.»
Здається, саме такого органу і не вистачає в Бердичеві, як проміжної ланки між власниками комунального підприємства – громадою у вигляді міської ради та його керівництвом. Або ж не вистачає інституційної спроможності депутатів і міського голови знаходити спільну мову у стратегічних питаннях життєдіяльності міста.
Виходячи після цього “незасідання” Ілля Шамровський широко посміхався, а якщо точніше, то насміхався над тим, що в депутатів не вийшло запитати його про дорогі тендери, про оренду автомобілів, які працівники підприємства не бачили, про договір на ремонт кабінетів абонентського відділу навіть не з підприємцем, та інші незрозумілі речі.
Термін річного контракту директора водоканалу збігає на початку червня, тож саме тоді і буде зрозумілим, чи вдасться йому втриматись на посаді.
