У Житомирі попрощалися з 40-річним Олександром Светлаковим, який став на захист України у лютому 2022 року і загинув у листопаді цього року під час виконання бойового завдання.
Про це 5 грудня повідомила пресслужба Житомирської міської ради.
На щиті повернувся Герой…
Светлаков Олександр Вікторович (31.08.1985 – 26.11.2025рр.)
Олександр народився за межами України, та невдовзі його родина переїхала до Житомира — міста, яке стало для нього найріднішим. Навчався у ЗОШ №14 (нині ліцей №14), а згодом здобув фах муляра-будівельника у ПТУ №1.
З юних років Олександр знав, що таке праця та відповідальність: із 16 років він розпочав свій трудовий шлях, аби підтримувати маму. В його житті не було жодного періоду, щоб юнак не працював. Згодом став монтажником меблів — майстром із золотими руками. Усе, до чого торкався, він робив з любов’ю та майстерністю. Меблі вдома були створені власноруч, і кожна річ була наповнена його теплом.
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Олександр не вагався. Уже 25 лютого 2022 року він прийшов до військкомату. Не мав військового досвіду, але мав велике серце, сміливу вдачу та непохитне бажання захистити рідних і свою землю.
Він був людиною, яка вміла дружити по-справжньому. Мав безліч друзів, бо завжди приходив на допомогу — будь-коли, у будь-якій ситуації, не очікуючи нічого взамін. Його щирість, доброта, готовність підтримати й захистити робили його найкращим товаришем. Завжди піклувався про рідних і завжди намагався оберігати їх, навіть коли знаходився на передовій.
Олександр був веселим і відкритим, з добрим серцем і жагою до справедливості. Дуже любив готувати, і на всіх родинних святах саме він відповідав за красу на столі, за улюблені смаколики. Мріяв подорожувати, мріяв про спокійне й гідне майбутнє для свого сина.
Для рідних він був найкращим татом, найкращим сином, найкращим чоловіком. Для багатьох — братом по духу. Для сотень друзів — незамінним напарником і опорою.
26 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Запоріжжі Олександр Вікторович героїчно загинув.
