П’ята річниця пам’яті: у Житомирі згадують єпископа Яна Пурвінського

Сьогодні, 6 квітня 2026 року, Житомирщина та вся католицька спільнота України схиляють голови у вдячній молитві. Минає рівно п’ять років від того дня, як відійшов до вічності єпископ Ян Пурвінський — людина-епоха, чиє ім’я назавжди вписане золотими літерами в історію відродження християнської віри на наших теренах.

Для багатьох житомирян він став уособленням справжньої духовності — не тієї, що ховається за суворими канонами, а тієї, що випромінює тепло, увагу та щиру посмішку. Для Яна Пурвінського не було «чужих» чи «неважливих» людей: він вмів вислухати кожного, хто звертався до нього по допомогу чи розраду.

Пастир, який будував не стіни, а серця

Життя єпископа було щедро віддане служінню в непрості часи трансформації та викликів. Саме під його керівництвом почалося активне відродження структур Київсько-Житомирської дієцезії після десятиліть забуття. Проте головним своїм завданням він завжди вважав інше — будівництво живої спільноти віри.

Чим запам’ятався Ян Пурвінський мешканцям громади:

• Добротою та відкритістю: він завжди залишався близькою людиною, до якої можна було підійти просто на вулиці чи після меси;
• Мудрістю наставника: вмів тихо підбадьорити та спрямувати до Бога без зайвого пафосу;
• Вірністю Церкві: пройшов через складні роки випробувань, зберігаючи непохитну віру та любов до України.

П’ять років тиші та вдячності

Сьогодні ми згадуємо його не зі смутком, а з глибокою вдячністю за те світло, яке він залишив по собі. Його життя стало мостом між минулим та майбутнім, довірою та живою надією.

«Він був для нас не лише єпископом, а рідною людиною. Тим, хто вмів бути поруч у найважчі хвилини. Його життя — це приклад того, як велика любов перетворює структури на живу родину», — діляться спогадами віряни Житомира.

Нехай Господь, якому єпископ Ян служив усе своє земне життя, прийме його до своєї слави і дарує йому вічний спокій. Світла пам’ять про нашого доброго пастиря житиме у наших справах та молитвах.