Він бачив медицину ще за часів, коли операції робили без сучасної оптики, а реабілітація вважалася другорядним напрямком. Сьогодні 83-річний заслужений лікар України Петро Мосійчук — жива легенда Житомирської обласної клінічної лікарні імені О. Гербачевського. В інтерв’ю він розповів про свій шлях від десантника до реабілітолога та про те, чому українська система відновлення здоров’я потребує негайного «лікування».
Життєвий шлях Петра Мосійчука нагадує пригодницький роман. Уродженець села Борисівка на Звягельщині, чия родина пережила репресії, він не відразу одягнув білий халат. До того як вступити до медінституту, Петро встиг попрацювати завідувачем сільського клубу, відслужити в десантних військах радистом-шифрувальником і навіть постояти за токарним верстатом. Проте мрія допомогти хворій матері врешті-решт привела його до Вінницького медінституту.
Школа Гербачевського: відбір без «блату»
Старт кар’єри молодого лікаря відбувся під керівництвом самого Олександра Гербачевського. Петро Мосійчук згадує свого наставника як людину неймовірної моралі та фаховості. Гербачевський особисто перевіряв кожного хірурга в операційній, і саме він розгледів у Мосійчукові потенціал для розвитку тоді ще молодого фізіотерапевтичного напрямку.
«Олександр Гербачевський ніколи не брав нікого ні “по блату”, ні за знайомством. Щоб прийняти лікаря, він сам їхав у район і разом із ним оперував, щоб побачити роботу в ділі», — пригадує Петро Вікторович.
Фізіотерапія: між «міфами» та світовим визнанням
Сьогодні лікар б’є на сполох: в Україні фізіотерапію часто помилково таврують як «недоказову», тоді як у Німеччині, Швейцарії чи Тайвані вона є основою реабілітації. На думку Мосійчука, реабілітація — це не лише рух, а комплекс, куди входять психологічна підтримка та високотехнологічна фізіотерапія.
Як приклад успіху, лікар наводить випадок військового з осколковим пораненням ребра. Завдяки комплексній терапії вдалося досягти зрощення кістки без складної операції. Проте, аби такі результати були масовими, потрібна база.
«Пацієнта потрібно навчати самообслуговуванню прямо у відділенні — як тримати ложку, як жити в нових умовах. Для цього потрібні кухні, ванні кімнати у межах лікарні. Будівництво реабілітаційних центрів — це добре, але вони не покриють усіх потреб», — наголошує реабілітолог.
📌 Читайте також: коли пальці замінюють скальпель — історія іншого житомирського цілителя
Фінансовий бар’єр для захисників
Найболючішим питанням сьогодення Петро Мосійчук вважає фінансування. Через зменшення тарифів НСЗУ поранені військові іноді змушені платити за процедури з власної кишені. На думку лікаря, це створює несправедливий бар’єр у доступі до лікування для тих, хто віддав здоров’я за державу.
Попри виклики, Житомирщина розвивається. В обласній лікарні з’явилися сучасні апарати ударно-хвильової терапії, а на базі колишнього діагностичного центру відкривають відділення на 60 ліжок. Але техніка — це лише частина успіху.
Рецепт довголіття від 83-річного лікаря
Сам Петро Вікторович, попри поважний вік, продовжує активно працювати. Його поради прості, але перевірені півстолітнім досвідом:
- Якісна їжа без «хімії».
- Чиста джерельна вода.
- Повна відмова від шкідливих звичок.
- Рух. «Не будеш рухатися — не буде нічого», — каже лікар.
Спадкоємність поколінь та профілактика — це те, що рятує націю. Нагадаємо, що багато хвороб легше попередити, ніж лікувати. Раніше житомирська лікарка детально пояснила, чому просте обстеження може врятувати від раку.
🔔 Бажаєте знати більше про здоров’я та медицину в Житомирі? Обирайте зручний формат: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.
