Якби стіни вміли говорити, будівля на вулиці Михайлівській, де зараз лунає дитячий сміх, розповіла б сотні абсолютно різних історій. Від елітних музичних вечорів імперської епохи до перших голлівудських касет у буремних 90-х — історія нинішнього Житомирського академічного обласного театру ляльок виявилася справжнім архітектурним детективом, який житомиряни збирають по крихтах.
Кіно, надії та 1934 рік
Дослідник історії міста Василь Кален у спільноті «Интересный Житомир» опублікував архівну світлину 1934 року. На ній — вулиця Михайлівська, яка тоді носила назву вулиця Міськради. У центрі уваги опинилася будівля з великим написом «Звук Кіно».
Для житомирян того часу цей кінотеатр став справжнім вікном у новий світ, символом сучасності та культурного відкриття. Символічно, що саме у грудні того ж 1934 року розпочав свою історію ляльковий театр, який сьогодні займає цю саму споруду.
📌 Читайте також: контрасти житомирського минулого
Історія міста: як Житомир відзначав 1 травня під час нацистської окупації у 1942 році
Від імператорського товариства до клубу комсомольців
Проте кінотеатр — це лише одна зі сторінок життя будівлі. Житомирянин В’ячеслав Бистрицький нагадує, що споруда має значно глибше коріння.
«Чомусь ніхто не згадує, що спочатку це була будівля Житомирського відділення Імператорського Російського музичного товариства, збудована у 1911 році. Тут викладали музику. Одним із викладачів училища був Віктор Косенко», — розповідає Бистрицький.
Згодом, після революції, більшовики націоналізували приміщення та віддали його комсомольцям під клуб. І лише у 1931 році тут офіційно відкрили кінотеатр.
Філармонія та відеосалони 90-х
У другій половині ХХ століття будівля продовжила змінювати свої амплуа. За спогадами місцевих мешканців, у 70-х та 80-х роках тут працювала міська філармонія. А от у дитинстві покоління 50-60-х років ляльковий театр ще не мав такої шаленої популярності.
«Колись естонка мені сказала, що в Житомирі є ляльковий театр. Я здивувалася, а потім наче крізь сон згадала, що була там, напевно, у віці не старше 3-х років. Принаймні, ми, діти, між собою ніколи не розмовляли про цей театр», — ділиться спогадами житомирянка Ніна Охріменко.
Справжній культурний шок чекав на будівлю після розпаду Радянського Союзу. Олександр Басанець пригадує, як на початку 90-х у цих стінах запрацював один із багатьох відеосалонів міста.
«Здається, у 92-му я тут уперше подивився “Привид” з Демі Мур і Патріком Суейзі», — з посмішкою додає чоловік.
Сьогодні ж фасад на Михайлівській знову належить дітям, доводячи, що попри всі історичні шторми, мистецтво завжди знаходить шлях додому.
🔔 Бажаєте знати більше про культурне життя Житомира? Обирайте зручний формат: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.





