Під ногами жителів Житомирщини — десятки, а можливо й сотні мільярдів доларів. У деяких селах земельний пай може виявитися буквально «золотим».
Якщо у вас є земельний пай в одному із сіл на північ від Житомира і раптом з’явився покупець, не поспішайте продавати його за безцінь. Навіть якщо земля не надто родюча, навіть якщо терміново потрібні гроші, а пенсію ще не скоро принесуть. Замисліться: якщо хтось зацікавився цією ділянкою, значить, вона має цінність. І ця цінність може виявитися у десятки разів вищою за суму, яку вам пропонують.
Ось, наприклад, у селі Торчин (Старосілецька громада) земельні паї площею 2,5 гектара примудрялися продавати всього за 30 тисяч гривень. Хоча село разом із прилеглими землями розташоване на великому родовищі ільменіту — титанової руди. Ще понад десять років тому обласна влада намагалася залучити туди інвестора, але місцеві мешканці не дозволили. А відносно нещодавно фахівці Інституту геологічних наук Національної академії наук України на замовлення «зацікавлених осіб» спробували провести дорозвідку родовища, та селяни, озброївшись вилами й лопатами, прогнали науковців зі своєї землі.
Люди відчули себе переможцями, тільки от багатшими не стали. Але і досі переконані, що краще мати кілька тон картоплі зі своїх гектарів, ніж пустити туди бульдозери й екскаватори. Це, звісно, їхня справа, але виглядає дещо архаїчно. Можливо, просто призабули, що бувають суми, від яких відмовитися складно: семизначні, восьмизначні, наприклад…
Схожа історія сталася близько двадцяти років тому в селі Федорівка Черняхівського району. Туди планувала зайти компанія, підконтрольна російському олігарху, яка збиралася видобувати титано-апатитові руди та побудувати гірничо-збагачувальний комбінат — із виробництвом титанових напівфабрикатів і фосфорних добрив на місці. Але обласна влада пропонувала власникам паїв не продавати землю, а лише переселитися на рівноцінні ділянки. Селяни відмовилися — і правильно зробили. Інвестори малювали яскраві картини загального добробуту, але люди не повірили і за «дякую» зі своїх земель не пішли. Проєкт так і не був реалізований.
Таких сіл, під якими залягають титан, фосфор, цирконій, берилій, на Житомирщині чимало. Однак розробляється лише незначна частина родовищ. Багато хто чув про Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат, який експлуатує кілька титанових родовищ. Із 2004 по 2014 рік він разом із Вільногірським ГЗК (Дніпропетровська область) перебував в оренді структур українського олігарха Дмитра Фірташа — як підрозділ ЗАТ «Кримський титан». Згодом обидва підприємства увійшли до складу державної Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК), яку восени 2024 року майже за 4 мільярди гривень продали з аукціону компанії «Цемін Україна». Її кінцевим бенефіціаром є громадянин Азербайджану Насіб Гасанов, якому також підконтрольний мобільний оператор Vodafone Україна.
Втім, сам аукціон виглядав радше формальністю: «Цемін Україна» фактично змагалася сама з собою. Відсутність конкуренції легко пояснити — інвестувати в країну, де тривають бойові дії, надто ризиковано. До того ж багаторічні суди держави з колишнім орендарем ГЗК та власником спецдозволів, а також ризики нових процесів — не найкраща реклама для потенційних інвесторів.
📌 Читайте також: скандали навколо українських надр
Ще одна важлива подія на титановому фронті сталася нещодавно. 2 лютого 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ №94/2026, яким увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони щодо санкцій проти Дмитра Фірташа — засновника Group DF та бенефіціара низки видобувних компаній.
Згідно з указом, анульовано спеціальні дозволи на користування надрами:
№2578 — для ТОВ «Валки-Ільменіт» (Валки-Гацківське родовище, Житомирська область);
№2694 — для ТОВ «Межиріченський ГЗК» (Межирічне родовище, Житомирська область);
№3640 — для ТОВ «Мотронівський ГЗК» (Малишевське родовище, Дніпропетровська область).
Варто зазначити, що ці родовища межують із кар’єрами, які розробляє ОГХК, що фактично змінила українську «прописку» на азербайджанську. У компанії визнають привабливість цих активів, але обережно зазначають:
«родовища, зазначені в указі Президента України №94/2026, безумовно становлять інтерес для ОГХК… Водночас ключовою умовою… є їхній прозорий і юридично бездоганний статус».
Із юридичною бездоганністю тут, схоже, не все однозначно. Проте є ще з десяток родовищ, які не розробляються і чекають на свого інвестора. Серед розсипних родовищ одним із найперспективніших вважається Злобицьке, розташоване неподалік Іршанська, між селами Шершні та Мелени. Серед інших — Поромівське родовище (поблизу села Поромівка, Хорошівська громада), Ушомирське, Видиборське(Черняхівська громада).
Ймовірно, перспективних родовищ на півночі Житомирщини значно більше, але вони потребують додаткового вивчення. То, можливо, громадам варто не ганяти геологів із вилами, а навпаки — запрошувати їх? І не виглядати злидарями, які сидять на бочці із золотом і просять на хліб, а запропонувати глобальному ринку якісний товар за гідну ціну?
Звісно, відповідно до Конституції України, надра не можуть перебувати у приватній власності — вони належать українському народу. Щоправда, від імені цього народу найчастіше виступають зовсім не громадяни, а олігархи та можновладці. Водночас право приватної власності на землю залишається непорушним, і примусово вилучити пай для розробки надр не так просто. Тому інвестору зазвичай легше домовитися з власником і викупити ділянку.
Але й власникам варто бути пильними. Першими зазвичай приходять шахраї та спекулянти — намагаються скупити паї за безцінь або й узагалі, вкрасти їх. І лише потім з’являється справжній інвестор.
А він з’явиться. Надра Житомирщини надзвичайно багаті. Тут — титан, цирконій, берилій та інші рідкісні метали. Бути бідними, маючи такі ресурси, — щонайменше дивно.
Сніжана Вечір, газета “Субота“
🔔 Бажаєте розумітися на економіці регіону та не стати жертвою земельних шахраїв? Обирайте зручний формат новин: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.
