В останню путь у Житомирі провели двох солдатів – 27-річного Володимира Петрука та 47-річного Андрія Вербило. Володимир загинув у листопаді 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку, Андрій – у травні 2026 року на Дніпропетровщині.
Про це 29 травня повідомила Житомирська міська рада.
На щиті повернувся Герой
Петрук Володимир Геннадійович (25.10.1997 — 29.11.2024 рр.)
Народився Володимир у місті Житомирі. Навчався у ЗОШ №7 (нині — Ліцей №7 ім. В. Бражевського). Ще зі шкільних років вирізнявся щирістю, доброзичливістю та відкритістю до людей. Захоплювався історією, мав багато друзів, був життєрадісним, чесним і принциповим юнаком.
Володимир займався бальними танцями, брав участь у змаганнях та неодноразово виборював призові місця. Любив спорт, особливо велоспорт, із задоволенням долучався до велозабігів. Його завжди приваблювали подорожі, нові враження та пізнання світу.
Після 9 класу вступив до Житомирського автомобільно-дорожнього технікуму (нині — ВСП «ЖАФК НТУ»). Саме автомобільна справа та техніка стали його справжнім покликанням. Він захоплювався автомобілями, добре розумівся на техніці, а згодом це стало важливою частиною його життя. У 2020 році Володимир закінчив Державний університет «Житомирська політехніка», здобувши кваліфікацію та ступінь бакалавра.
Рідні та друзі пам’ятають його як людину з доброю душею та щирою усмішкою. Він завжди залишався відвертим, людяним, небайдужим до чужого болю, любив рух, свободу і життя. Мріяв про власну сім’ю, дім, мирне та щасливе майбутнє.
Агресія рф в Україні була для нього особистим болем. Із початком повномасштабного вторгнення рф Володимир повернувся з-за кордону, адже не міг залишатися осторонь, коли Батьківщина потребувала захисту. У 2024 році Володимир доєднався до лав Збройних Сил України. Служив розвідником-санітаром у розвідувальній групі. Побратими знали його за позивним «Таксист» — за любов до автомобілів, техніки та вміння завжди бути надійним у дорозі й у житті.
29 листопада 2024 року солдат Петрук Володимир героїчно загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Покровському напрямку.
Лише через рік і шість місяців Герой на щиті повернувся до рідного міста…
Фото з Facebook
На щиті повернувся Герой…
Вербило Андрій Олександрович (17.08.1978 — 18.05.2026 рр.)
Андрій народився у місті Житомирі. Навчався у ЗОШ №16 (нині — ліцей №16). З дитинства любив спорт, був активним, життєрадісним та наполегливим. Після закінчення школи вступив до ПТУ №1, де здобував фах будівельника, мріючи чесною працею створювати й будувати майбутнє.
У 1999 році Андрій одружився. Разом із дружиною виховували донечку, яка стала найбільшим сенсом і гордістю його життя. Для рідних Андрій був люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійною опорою та підтримкою. Його пам’ятатимуть працьовитим, щирим, добрим і світлим чоловіком, який завжди ставив сім’ю на перше місце.
Андрій умів усміхатися очима, даруючи близьким щиру повагу і відкритість свого серця, умів підтримати у важку хвилину, підбадьорити добрим словом. Для друзів і побратимів він був справжнім — чесним, відвертим, виваженим, надійним. Його поважали за мужність і людяність.
У 2025 році Андрій став до лав Збройних Сил України. Служив оператором безпілотних літальних апаратів. Вірний Військовій присязі, він мужньо боронив Україну від російських агресорів, був безстрашним та відданим Воїном.
18 травня 2026 року, виконуючи бойове завдання із захисту України на Дніпропетровщині, солдат Вербило Андрій Олександрович героїчно загинув…
