19-річний Андрій Яценко з Житомира розповів, як виборов 5 медалей на чемпіонаті Європи з парапауерліфтингу

У свої 19 років житомирянин Андрій Яценко витискає від грудей 155 кілограмів — абсолютно без опори на ноги. Проте найважчим випробуванням для юного чемпіона Європи стала не штанга, а необхідність виходити на один поміст зі спортсменами з Росії.

Андрій — вихованець Житомирської обласної дитячо-спортивної школи для людей із інвалідністю. Сьогодні він має звання майстра спорту міжнародного класу з парапауерліфтингу, хоча його шлях починався з нульових результатів та бажання опустити руки. Журналістам Суспільного спортсмен розповів про ціну сталевого характеру.

Жорсткіші правила: чому парапауерліфтинг складніший

Багато хто помилково порівнює цей вид спорту зі звичайним пауерліфтингом, але різниця колосальна. Спортсмени з інвалідністю виконують жим лежачи виключно за рахунок сили рук та грудних м’язів, не маючи можливості стабілізувати тіло ногами.

«Ми витискаємо вагу без ніг, без опори. Це важче, ніж звичайний пауерліфтинг. Я починав жати ногами сам на звичайній лавці, і зі свого досвіду можу сказати, що це легше, бо є стабілізація. До того ж у нас набагато жорсткіші правила, судять дуже суворо», — пояснює Андрій Яценко.

Тренувальний графік юнака розписаний по днях: об’ємні тренування з вагою 110 кг по 6-8 підходів, робота на техніку зі 130 кг та тяжкі понеділки для центральної нервової системи, де фіксуються максимальні ваги. Додатково Андрій підтягується на брусах із 20-кілограмовим обтяженням.

Моральний тиск: змагання поруч із росіянами

У 2026 році житомирянин феєрично виступив на відкритому чемпіонаті Європи серед юніорів у Тбілісі. Юнак заміняв травмованого колегу по команді, витиснув 135 кілограмів і привіз додому одразу 5 медалей. Але радість перемоги затьмарював моральний аспект.

«Найважче було те, що до змагань допустили спортсменів із Російської Федерації. Ти ходиш і розумієш, що ці люди, під цією символікою вбивають твоїх людей, а їх пустили. Це було найважче», — відверто каже чемпіон.

Від «нульових» стартів до рекордів України

У спорт Андрій прийшов у 16 років. Тренер Дмитро Луцишин пригадує, що хлопець одразу шокував його своїми фізичними даними. При власній вазі 65 кілограмів новачок на першому ж тренуванні витиснув сотню — це вже був норматив кандидата у майстри спорту.

Проте на перших серйозних змаганнях у Рівному хлопець перехвилювався і посів лише п’яте місце. Андрій зізнається: спочатку було багато так званих «баранок» (незарахованих спроб), мікротравм і моментів, коли хотілося все покинути.

«Парапауерліфтинг — це вид спорту для людей з інвалідністю. Багато таких, як я, замикаються у собі, не хочуть нічого робити. І це головна проблема. Не в країні, не у фінансуванні, а в самих людях. Потрібно мати мрію і йти до неї», — переконаний Андрій.

Зараз житомирянин активно готується до чемпіонату України у Дніпрі, який пройде наприкінці червня. Це вирішальні відбіркові змагання перед чемпіонатом світу в Бахрейні. Мрія юнака проста, але амбітна — щоб український гімн на світовій арені лунав якомога частіше.