У Житомирі знову заговорили про демонтаж пам’ятника Ларіосіку

У Житомирі з новою силою спалахнули публічні та наукові дискусії навколо подальшої долі пам’ятника «Ларіосіку — кузену із Житомира», встановленого на вулиці Київській. В Українському інституті національної пам’яті (УІНП) офіційно констатували, що перебування цього об’єкта у публічному просторі суперечить чинному законодавству, тоді як міська рада готує чергове профільне звернення.

Як розповіли кореспонденти Суспільного, ситуація навколо пам’ятника, який у 2020 році отримав статус щойно виявленого об’єкта культурної спадщини, наразі перейшла у суто юридичну площину.

Позиція Інституту нацпам’яті та влади

За словами завідувачки сектору з питань охорони культурної спадщини міської ради Олени Бабушко, на офіційному сайті УІНП оприлюднено фаховий висновок експертної комісії. Згідно з ним, роман Михайла Булгакова «Біла гвардія» (де Ларіосік є одним із персонажів) визнано таким, що пропагує російську імперську політику.

«З 24 червня Житомирська міська рада офіційно звернеться до Українського інституту національної пам’яті за остаточним фаховим висновком щодо того, чи потребує пам’ятник обов’язкового демонтажу», — зазначила Олена Бабушко, додавши, що до Державного реєстру нерухомих пам’яток України об’єкт так і не внесли.

Головний спеціаліст УІНП Юрій Приходнюк підтвердив, що інститут ще раніше рекомендував Житомирській ОВА не вносити фігуру до реєстру, оскільки вона чітко підпадає під дію Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

Власник компанії «Візаж» Олександр Рабінович, на чиєму балансі перебуває пам’ятник (встановлений у 2007 році коштом підприємців), запевнив: «Якщо буде офіційний висновок, що потрібно демонтувати, то ми демонтуємо. Згідно із законом».

Що кажуть історики: прототип чи меншовартість?

Серед житомирських науковців та краєзнавців одностайності в цьому питанні немає, а аргументи сторін розділилися:

• Кандидат історичних наук Геннадій Махорін виступає за збереження об’єкта: за його даними, Ларіосік є прототипом реального житомирянина Миколи Судзіловського. Історик наголошує, що в репліках цього героя немає антиукраїнських висловлювань, а сам пам’ятник є оригінальним вшануванням літературного персонажа, а не імперської культури.
• Краєзнавець В’ячеслав Дехтієвський натомість переконаний у необхідності демонтажу: він підкреслює, що в романі «Біла гвардія» родина Турбіних сповідує великодержавний російський імперіалізм, а сам Ларіосік виведений автором як уособлення «меншовартісного українця» з провінційного Житомира, де в ті часи все рівнялося на Москву.

Реакція житомирян: від схвалення до обурення

Опитування містян на вулицях та аналіз коментарів у соцмережах свідчать про глибокий розкол у суспільстві. Частина опитаних, як-от житомирянки Марія та Олена, вважають, що проросійського спадку треба позбуватися, а на вулицях міста краще встановлювати пам’ятники героям української класики, наприклад, Федькові Халамиднику Володимира Винниченка.

Інша частина громадян наголошує на недоцільності витрачання зусиль та коштів під час війни. Житомиряни Наталія та Сергій зауважили, що зараз є набагато важливіші проблеми — допомога ЗСУ та турбота про людей без оселі, а бюджетні питання деколонізації краще відкласти до перемоги.

В інтернет-просторі житомиряни висловлюються ще радикальніше. Користувачі Сергій Богинський та Ніна Дем’янова обурюються, чи не мають органи влади корисніших занять під час воєнного стану. Дописувачка Оля Ломова у своєму коментарі іронізує, згадуючи інші історичні постаті, та закликає економити кошти, замість того, щоб повторювати практику з іншими пам’ятниками. Подібні дискусії щодо знищення чи збереження Ларіосіка тривають у Житомирі вже не перший рік, проте остаточну крапку в цій історії, схоже, поставить саме висновок УІНП наприкінці червня.