«Не мовчи. Полон вбиває», «Вони рятували нас. Хто врятує їх?», «Безвісти зниклі — не значить забуті». З такими плакатами 16 серпня на Соборну площу в Олевську вийшли родини військових, які перебувають у полоні або зникли безвісти. Акцію «Пам’ятаємо. Чекаємо. Боремося» у місті провели вперше.
Про це повідомляє Суспільне Житомир. На площу прийшли рідні захисників та жителі міста. Водії автомобілів, які проїжджали поруч, підтримували учасників звуковими сигналами.
Люди принесли фотографії своїх рідних, прапори з портретами військовослужбовців та плакати. За кожним із них — своя історія очікування.
Світлана Колядич чекає на чоловіка Сергія. Він пішов захищати Україну у 2022 році, а 18 лютого 2025 року зник безвісти поблизу Васюківки Бахмутського району.
Раніше заради таких зустрічей жінка їздила до іншого міста.
«Я раніше у Звягель їздила, там уже давно проводять такі акції. А тепер уже тут. То я краще сюди прийду», — розповіла Світлана. За її словами, навіть можливість побачити інших жінок, які переживають таке саме очікування, допомагає: «Обнялися. Уже на душі хоч трошечки легше».
Серед учасниць була й Марина Корнійчук із села Зольня. Її чоловік Микола, військовослужбовець 59-ї окремої мотопіхотної бригади, зник безвісти 27 серпня 2024 року поблизу Карлівки на Донеччині.
«Продовжуємо вірити, беремо участь в акціях, щоби нагадати про зниклих безвісти. Хочемо, щоб про них не забували. Щоб їх повертали», — сказала Марина.
Для Олевська ця акція стала продовженням теми, яку самі родини піднімали вже не перший місяць. Ще у квітні Житомир Онлайн писав, що на Соборній площі вирішили створити «Простір надії» для вшанування зниклих безвісти.
Такі акції в Олевську хочуть проводити регулярно
Однією зі співорганізаторок стала Марина Тимощук. Її чоловік Юрій зник безвісти 16 грудня 2024 року на Курщині.
За її словами, на першій акції родини зупинятися не планують. Дату наступної зустрічі вони хочуть узгодити у спільній групі, щоб долучитися могли якомога більше близьких полонених та зниклих безвісти.
Для Світлани Колядич це означає дуже просту, але важливу зміну: тепер, щоб зустріти людей, які розуміють її без довгих пояснень, не потрібно їхати до Звягеля. Таке місце з’явилося й удома.
