Синьо-жовтий прапор над Житомирською міською радою з’явився ще в червні 1990 року — більш ніж за рік до проголошення Незалежності України. У Малині долю української символіки вирішив один депутатський голос, в Олевську прапор із будинку наступного дня зняла міліція, а в Бердичеві синьо-жовтий стяг бачили ще наприкінці 1989-го.
До Дня Державного Прапора Суспільне Житомир зібрало спогади безпосередніх учасників та краєзнавців про те, як українські кольори поверталися у публічний простір Житомирщини ще за радянських часів.
Житомир: спочатку рішення депутатів, потім ніч на даху ратуші
У Житомирі важлива подія сталася ще 24 травня 1990 року. Міська рада ухвалила рішення про використання української національної символіки на території міста — синьо-жовтого прапора, Тризуба та гімну «Ще не вмерла України і слава, і воля».
У спогадах тодішнього очільника міста Віталія Мельничука, які публікував Житомир Онлайн, йдеться, що після голосування синьо-жовтий стяг внесли безпосередньо до сесійної зали й поставили поруч із тодішнім червоно-синім прапором УРСР.
А ввечері 13 червня вирішили піти далі — встановити український прапор уже над самою міськрадою.
Святослав Васильчук, один із учасників тих подій, згадує, що для цього зібрали невелику групу людей. Вони взяли прапор, щоглу і Тризуб та через дах дісталися до фронтону будівлі. Роботу навмисно проводили ввечері напередодні сесії обласної ради.
За спогадами Віталія Мельничука, встановлення тривало кілька годин. У цегляній стіні на даху зробили заглиблення для флагштока, закріпили його, і близько 23:00 13 червня синьо-жовтий прапор уже майорів над Житомиром.
Серед тих, хто брав участь у встановленні прапора, у спогадах названі Олег Хамайдюк, Михайло Дверник, Михайло Сидоржевський, Анатолій Шевчук, Святослав Васильчук, В’ячеслав Діхтієвський, Олександр Веточкін, Володимир Кравчук, Андрій Мельничук та Іван Лавриненко.
Це сталося ще до ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і більш ніж за рік до проголошення Незалежності.
У Малині все вирішив один голос
У Малині синьо-жовті кольори почали з’являтися на вулицях ще навесні 1990-го. На вулиці Кримського молоді люди намалювали великий прапор просто на проїжджій частині, згодом стяг встановили на житловому будинку, а 1 травня один із працівників паперової фабрики проніс його у колоні демонстрантів.
Перед офіційним рішенням міськради містян навіть опитували щодо ставлення до синьо-жовтого прапора. Було надруковано кілька тисяч листівок, хоча частину з них, за спогадами учасників тих подій, вилучили.
5 вересня 1990 року питання дійшло до сесії. З першого разу голосів не вистачило. Під час повторного голосування із 39 депутатів підтримали рішення 20 — мінімально необхідна більшість.
Так Малин став другим містом Житомирщини після Житомира, де використання української національної символіки було офіційно схвалене місцевою радою ще за радянських часів.
Сам документ був надзвичайно коротким: національну синьо-жовту символіку дозволяли встановити над будівлею міськради поруч із тодішньою державною.
Втім, навіть після рішення історія не завершилася. Прапор неодноразово знімали вночі, ламали держаки, а районна рада намагалася скасувати рішення міської. Житомир Онлайн публікував архівний документ і докладну історію того голосування.
В Олевську прапор побачили ввечері, а наступного дня прийшла міліція
В Олевську перша така акція відбулася вже у серпні 1991 року — буквально напередодні проголошення Незалежності.
Активісти Народного Руху Едуард та Любов Петрови пізно ввечері піднялися на горище будинку, фасад якого виходив на центральну площу, і закріпили синьо-жовтий прапор у вікні.
Для невеликого міста це було помітною подією: поруч розташовувалися районна та селищна ради. Краєзнавець Анатолій Шинкар розповідає, що вже наступного дня влада направила до будинку міліцію — прапор зняли.
Саме це, за його словами, і зробило подію резонансною: українська символіка вже відкрито з’являлася у центрі міста, але радянська система ще намагалася її прибрати.
У Бердичеві синьо-жовтий прапор з’явився ще у 1989 році
Бердичів має ще давніший епізод. За спогадами першого голови місцевої організації Народного Руху Павла Передрія, наприкінці 1989 року невідомий встановив синьо-жовтий прапор на високій трубі котельні.
Потім прапор почав з’являтися на зборах рухівців і публічних акціях. Один із активістів, який походив із Галичини, приходив із ним на збори та ніс стяг через міський парк.
Синьо-жовтий прапор піднімали і на мітингу до річниці Чорнобильської катастрофи біля Свято-Миколаївської церкви. Передрій згадує реакцію одного з партійних керівників: «Під нього я ніколи в житті не стану».
Офіційне рішення Бердичівська міська рада ухвалила вже після проголошення Незалежності — 17 жовтня 1991 року. Причому радянський прапор спочатку не зняли: над будівлею мали майоріти обидва.
Того ж дня синьо-жовтий стяг встановили на будівлі міськвиконкому. Серед учасників були голова міської ради Олексій Хилюк, Павло Передрій, Володимир Юрачковський, Леонід Нагорний, Людмила Ковалик та Сергій Нецевич.
Житомирський прапор випередив державне визнання майже на два роки
Житомир Онлайн зіставив місцеву хронологію з ключовими загальноукраїнськими датами. Коли у Житомирі 13 червня 1990 року синьо-жовтий стяг підняли над міськрадою, Україна ще була УРСР, а Декларацію про державний суверенітет ухвалили лише через місяць.
Незалежність Верховна Рада проголосила 24 серпня 1991 року. Над будівлею українського парламенту синьо-жовтий прапор підняли 4 вересня 1991-го, а статус Державного Прапора України він офіційно отримав 28 січня 1992 року.
Сам День Державного Прапора з’явився значно пізніше — указ про його щорічне відзначення 23 серпня був підписаний у 2004 році.
Читайте також
