500 гривень «на фонд школи», ще 500 — на потреби класу. І це після грошей на зошити та книжки. Допис однієї з мам із Бердичева запустив велику дискусію: скільки батьки досі здають у школах і чому за їхні гроші купують навіть воду, туалетний папір та оплачують господарські роботи.
Обговорення почалося у Facebook-групі «Підслухано БЕРДИЧІВ 3.0». Авторка допису розповіла, що її дитина навчається у закладі №15 і після 500 гривень на потреби класу батьків попросили здати ще стільки ж «на фонд школи».
За її словами, гроші збирає голова батьківського комітету.
500 гривень у №15, 300 у Гришківцях, 200 у №1
Коментарі показали, що єдиної суми немає навіть у межах однієї громади.
Ірина Косаківська написала, що її дитина навчається у закладі №15 уже п’ятий рік:
«І кожного року здаємо по 500 грн, а діти, в яких є пільги, 400 грн на фонд школи».
У Гришківцях, за словами Олени Середи, суми інші:
«Фонд 500 класу. Фонд школи 300».
Щоправда, інша мама з Гришківців написала, що на потреби їхнього класу збирають значно менше — по 100–200 гривень, грошей вистачає надовго, а чеки й звіти батькам показують. За її словами, здають не всі й нікого не змушують.
Ще одна учасниця дискусії розповіла, що у гімназії №1 на «фонд школи» здають 200 гривень на рік.
А ось у гімназії №17, за словами Ірини Верзун, загальношкільного фонду взагалі немає:
«Ми здаємо тільки фонд класу і звіт нам постійно кожного місяця в групу скидають. Фонд школи ми не здаємо».
Куди йдуть гроші: від стаканчиків до викачування каналізації
Найцікавішим виявився навіть не розмір внесків, а список того, що батьки назвали серед витрат.
У різних коментарях згадували питну воду, туалетний папір, вологі серветки, папір для принтера, губки для дошки, сміттєві пакети, одноразові стаканчики й тарілки, мийні засоби для технічного персоналу та їдальні.
А в Гришківцях, за словами однієї з мам, кошти «фонду школи» пояснювали ще й такими витратами, як покіс трави, викачування каналізації та дрібний ремонт — наприклад, заміна ручок і шпінгалетів у туалетах.
Колишня голова загальношкільного батьківського комітету Наталія Юрчишина стала на захист такої системи. Вона написала, що три роки займалася фінансами й усі витрати підтверджувалися квитанціями.
«Наприклад, за батьківські кошти купуються проби води, солярка для господарських потреб, оплачується покіс території протягом усього літа та багато інших необхідних речей. Навіть вода купується за кошти батьків».
За її словами, 500 гривень на рік — це близько 42 гривень на місяць, а батьки можуть звернутися до голови комітету й переглянути чеки та звітність.
А що школа має забезпечити без «фонду»
Ось тут починається головне.
Закон України «Про освіту» передбачає, що утримання та розвиток матеріально-технічної бази комунального закладу має забезпечувати його засновник. Для міських шкіл це, як правило, громада через відповідний орган управління освітою.
Тобто покіс території, господарські роботи, утримання приміщень, дрібні ремонти чи обслуговування каналізації — це не витрати, які автоматично повинні перекладатися на батьківський гаманець.
Є й речі, щодо яких правила ще конкретніші.
Чинний Санітарний регламент для шкіл вимагає, щоб у санвузлах були рідке мило, паперові рушники або електросушарки та туалетний папір.
Школа також повинна мати організований питний режим, щоб дитина протягом навчального дня мала доступ до безпечної води.
Тож історія, коли батьки регулярно складаються саме на туалетний папір, мило чи питну воду, викликає логічне питання: чи заклад і його засновник спочатку планували кошти на ці обов’язкові потреби.
Із підручниками теж є важлива межа. Закон гарантує школярам безоплатне забезпечення підручниками та посібниками. А ось додаткові робочі зошити чи інші видання — це вже окрема історія й не кожен такий матеріал забезпечується державою.
«Добровільно» означає, що можна не платити
Батьки цілком можуть допомагати школі. Але слово «благодійний» тут ключове.
Служба освітнього омбудсмена наголошує: державна чи комунальна школа не може змушувати батьків до благодійності. Людина має право допомогти, але так само має право не здавати.
Тому фрази «треба здати 500», «здають усі» або встановлена однакова сума для кожної родини самі по собі не роблять платіж обов’язковим.
Якщо батьки хочуть допомогти грошима саме закладу освіти, освітній омбудсмен радить робити це офіційно — на казначейський рахунок школи. Так кошти потрапляють у звітність.
Сам батьківський комітет не є проблемою. Батьки можуть об’єднуватися, домовлятися про спільні покупки чи добровільно збирати гроші на те, що хочуть мати саме у своєму класі. Межа проходить там, де добровільна домовленість перетворюється на обов’язковий тариф.
Як зрозуміти, куди пішли ваші 500 гривень
Батькам не обов’язково сваритися у чаті. Якщо йдеться про «фонд школи», можна спочатку поставити кілька простих запитань: на що конкретно потрібні гроші, чи є кошторис, хто їх зберігає і де можна побачити чеки.
Якщо гроші просять на потребу самої школи — ремонт, воду, мийні засоби чи інші господарські витрати — варто також запитати, чи звертався директор до засновника з проханням профінансувати цю потребу.
Заклади освіти, які отримують публічні кошти, зобов’язані оприлюднювати кошториси, фінансові звіти та інформацію про отриману благодійну допомогу.
До речі, сама суперечка зовсім не нова. Житомир Онлайн ще у 2023 році писав, як із батьків збирали гроші на серветки, папір, ремонти та інші шкільні потреби.
Минуло кілька років, а судячи з нинішньої дискусії на Бердичівщині, питання залишилося тим самим: де закінчується добровільна допомога батьків і починається фінансування школи, яке вони не зобов’язані брати на себе.
