81 рік — і людина досі переказує власні гроші на ЗСУ. Інші віддають частину зарплати, пенсії чи того, що залишилося до наступної виплати. Бізнес паралельно платить податки, зарплати, оренду та кредити. І на цьому тлі все гостріше звучить одне питання: скільки ще суспільство може тримати державу на собі?
Ця думка з’явилася у Facebook. Люди продовжують допомагати армії власними грошима, а водночас чують про мільйони, схеми та спосіб життя тих, хто опинився поруч із державними коштами.
На Житомирщині лише за перші п’ять місяців 2026 року платники податків перерахували до державного бюджету 1 млрд 581 млн грн військового збору. Це окремо від добровільних зборів, банок, волонтерських закупівель і приватних переказів військовим.
Сам текст наводимо без змін:
Поки мій тато, якому 81 рік, перераховує гроші на ЗСУ.
Поки люди донатять із пенсій, зарплат і останніх вільних грошей.
Поки бізнес намагається вижити, платить податки, закриває кредити, зарплати, оренду — і все одно продовжує працювати.
Поки волонтери знову і знову збирають на те, що мало б бути забезпечене державою.
Ми дізнаємося про чергові мільйони, схеми, і дуже цікавий спосіб життя людей, які чомусь опинилися біля державних грошей.
І знаєте, що я пропоную?
Давайте ще піднімемо податки.
Ще трохи уріжемо соціальні виплати.
Можна пенсіонерам пояснити, що вони недостатньо ефективно допомагають державі.
Бізнесу — що треба потерпіти ще трішки.
А людям — що зараз не час ставити зайві запитання.
Бо війна ж.
Скільки ми можемо тримати цю державу, коли вже вона почне тримати нас?
