У 1993 році з Житомира до Чехії відправили кілька тонн морозива. Партію, за спогадами учасників тієї історії, розкупили за лічені дні. Для Житомирського маслозаводу це був не просто перший експорт: зароблені гроші дали можливість купувати нове обладнання. А ще за кілька років прізвище директора підприємства з’явилося на упаковці й стало одним із найвідоміших житомирських брендів.
Ця історія детально описана у великому профілі Петра Рудя, який Landlord опублікував у 2016 році.
Спочатку директор сам їздив по молоко
Петро Рудь очолив Житомирський маслозавод на початку 1992 року. Підприємство мало виробничі потужності, але не мало стабільної сировинної бази й постійних постачальників.
У матеріалі описано, як у ті роки молодий директор сам їздив господарствами Житомирщини і намагався першим домовитися про свіже молоко. Проблема була не стільки в кількості сировини, скільки в її зберіганні: після розпаду старої системи багато господарств не мали нормального холодильного обладнання.
«Щоб забезпечити стабільну роботу підприємства, постачальників доводилося шукати по всій області», — згадував Петро Рудь.
Постійно ганяти автомобілі за молоком було дорого й ненадійно. Тоді завод почав закуповувати для потенційних постачальників холодильні ванни. Господарство отримувало обладнання, а натомість мало забезпечувати стабільні поставки молока.
Сировинну проблему поступово вирішили. Але виникла інша: на звичайному молоці багато не заробиш. У 1990-х воно залишалося соціально чутливим продуктом із невеликою торговою націнкою.
Чому вибрали саме морозиво
Петро Рудь звернув увагу на ринок морозива, де на той час активно працювали польські виробники. Для заводу це був продукт із зовсім іншою економікою: більша маржа, можливість експериментувати зі смаками й упаковкою, а частину сировини — сухе молоко та вершкове масло — підприємство вже виробляло.
«Було зрозуміло, що за правильної асортиментної політики, системи просування та ефективної реклами морозиво стане ключовим продуктом підприємства», — розповідав Рудь.
Залишалася проблема, яку добре було видно просто в магазині. Житомирське морозиво у звичайному вафельному стаканчику з простою етикеткою програвало польському вже на полиці. Потрібні були сучасна упаковка й обладнання. А на це — гроші.
І тут з’явилася Чехія
З чеським підприємцем Яромиром Махачеком Петро Рудь познайомився на галузевій виставці. Махачек запропонував спробувати продавати житомирське морозиво у Чехії: продукт був дешевшим за місцевий і, за його оцінкою, не поступався якістю.
Але спочатку потрібно було змінити упаковку.
У 1993 році Житомирський маслозавод придбав пакувальну лінію Tetra Pak. Вона дала можливість фасувати морозиво не лише у звичні формати, а й у сімейні відерця та лотки.
Того ж року перша партія поїхала до Чехії. Розповідають про кілька тонн морозива, які продали за лічені дні.
Гроші не залишили у прибутку. Їх знову вклали у виробництво — придбали ще одну пакувальну лінію, цього разу данську Straightline.
«Перша лінія дозволила нам вивести на ринок популярний і зараз сімейний формат морозива, а друга — випускати морозиво з різними наповнювачами: джемом, карамеллю, горіхами. Для того часу це був бум», — згадував Петро Рудь.
Цікаво, що чеська історія не залишилася лише спогадом із 1990-х. У березні 2024 року читачі Житомир Онлайн, які живуть у Карлових Варах, знайшли житомирський пломбір «Рудь» у місцевому магазині. Тоді пачка коштувала 50 чеських крон.
Понад 60 назв — а вибрали прізвище директора
Самого бренду «Рудь» на початку цієї історії ще не існувало. Офіційна історія компанії датує появу торгової марки 1 квітня 1998 року.
Перед цим розглядали понад 60 варіантів назви. Зрештою колектив вирішив назвати продукцію прізвищем керівника. Логіка була проста: за торговою маркою має стояти конкретна людина, яка особисто відповідає за продукт.
Так Житомирський маслозавод почав виробляти продукцію під торговою маркою «Рудь».
У кризу не здешевили морозиво — поклали більше
Один із найцікавіших епізодів припав на кризовий 2009 рік. Поки ринок шукав способи здешевлювати продукцію, у Житомирі зробили протилежне.
До півкілограмової упаковки «100% морозиво» додали ще 100 грамів. Ціну при цьому не змінили, а на упаковці написали: «20% безкоштовно».
«Ми зробили незвичайний для того часу крок, який спрацював», — пояснювала тодішня керівниця маркетингового напряму компанії Людмила Юрковська.
Сам Петро Рудь говорив, що навіть у кризовий період обороти підприємства не падали.
Компанія постійно шукала окремі ніші: дитяче морозиво, класичні рецептури, преміальні продукти, органічне морозиво. У 2015 році з’явилася «Імпреза» з новою для підприємства технологією наповнення ріжка, а ще одним напрямком став органічний «Ескімос».
«Ми навчилися не лише йти за ринковими трендами, а й створювати їх», — говорив Петро Рудь.
А що робити з морозивом узимку?
Для виробника морозива є очевидна проблема: спека закінчується. Щоб завод не залежав від одного сезону, асортимент почали розширювати.
Спочатку додали більше молочної продукції та вершкового масла. Потім — заморожені овочі, ягоди, суміші, картопляні напівфабрикати, заморожене тісто та хлібобулочні вироби.
Окремим клієнтом став сегмент HoReCa — готелі, ресторани та кафе. У старому профілі компанії згадувалося, що масло житомирського виробництва постачали, зокрема, для McDonald’s.
Експорт теж перестав обмежуватися кількома сусідніми країнами. У 2016 році серед напрямків уже називали Молдову, Грузію, США, Ізраїль, ОАЕ, Болгарію, Чехію, Литву та Ірак.
Що з цієї історії маємо у 2026 році
За десять років після публікації того профілю змінилася навіть юридична назва підприємства. Із 10 лютого 2025 року колишній АТ «Житомирський маслозавод» має назву АТ «РУДЬ».
На нинішній сторінці виробництва компанія повідомляє, що щодоби переробляє близько 300 тонн молока і виготовляє приблизно 150 тонн морозива. Лінія Straightline, сучасна версія тієї самої технологічної логіки, з якої починалася модернізація, здатна виробляти близько 600 тисяч порцій на добу.
Компанія також повідомляє про експорт морозива до 40 країн світу. Серед напрямків досі є Чехія.
