Він умів ремонтувати техніку, паяти, вдосконалювати механізми й мріяв про власну майстерню. У Житомир на щиті повернувся Дмитро Леонідович Матвійчук — військовослужбовець, головний сержант взводу безпілотних систем, чоловік і батько двох синів.
Дмитро загинув 31 серпня 2026 року в районі Федорівки Другої Бахмутського району Донецької області. Про життєвий та бойовий шлях Захисника повідомили у Житомирській міській раді.
З дитинства любив техніку
Дмитро Матвійчук народився 4 серпня 1990 року в Житомирі. Навчався у загальноосвітній школі №14, нині — ліцей №14.
Після школи здобув професію радіомеханіка з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури у Вищому професійному училищі Житомирського технологічного університету.
Техніка була не просто професією. Дмитро добре розбирався в електроніці, ремонтував і вдосконалював різні механізми, цікавився інструментами, шукав нові технічні рішення. Близькі говорили про нього просто: мав золоті руки.
Працював на каменеобробному підприємстві у Коростишеві, експедитором у Житомирі, згодом — у будівельному маркеті в Чуднові. Його знали як відповідального і працьовитого чоловіка, готового допомогти іншим.
Мріяв про будинок і свою майстерню
У 2011 році Дмитро створив сім’ю. Разом із дружиною вони виховували двох синів.
У нього була цілком земна мрія: власний будинок у передмісті й майстерня поруч. Місце, де можна було б ремонтувати техніку, щось вигадувати, створювати власноруч і повертати старим речам життя.
Здійснити ці плани не дала війна.
Пройшов шлях до головного сержанта взводу
14 січня 2023 року Дмитра Матвійчука призвали на військову службу. Базову загальновійськову підготовку він проходив у Великій Британії.
Після навчання служив у складі окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького — у взводі безпілотних систем «Злі Сапсани».
За час служби Дмитро пройшов шлях від молодшого сержанта до сержанта, а згодом став головним сержантом взводу.
За інформацією міської ради, воїна відзначили медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій», відзнакою Міністра оборони України «Залізний хрест», відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та медаллю Президента України «За військову службу Україні».
31 серпня 2026 року життя Дмитра Матвійчука обірвалося на Донеччині.
У скорботі залишилися дружина, двоє синів, мама, старший брат, друзі та бойові побратими.
10 вересня Житомир проводить Захисника в останню путь. О 14:00 відбудуться молитва за упокій та прощання у Михайлівському кафедральному соборі, о 15:00 — прощання і поховання на Алеї Слави Корбутівського міського кладовища.
Днем раніше Житомир Онлайн розповідав про прощання із захисником Юрієм Костенком, який також повернувся до рідного міста на щиті.
Світла пам’ять Дмитру Матвійчуку. Честь і шана Захиснику України.
