На Бердичівщині 20 вересня провели в останню путь 36-річного Олександра Румика. Військовий пройшов кілька гарячих напрямків фронту, після поранення та реабілітації повернувся до свого підрозділу, а згодом служив оператором розвідувальних БПЛА.
Олександр Румик народився 1 лютого 1990 року у Бердичеві в родині педагогів. Навчався у першій школі міста, яку закінчив із золотою медаллю, а згодом — у Житомирській сільгоспакадемії, де здобув фах бакалавра з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.
У 2010 році родина переїхала до Великої П’ятигірки. Олександр працював переважно у Києві, але регулярно повертався до батьків і допомагав їм по господарству.
Від мінометника до оператора розвідувальних дронів
10 лютого 2023 року Олександра Румика мобілізували до лав ЗСУ. Спочатку він став номером мінометного розрахунку у 403-му окремому стрілецькому батальйоні, який тоді формувався у Житомирі.
Згодом військовий продовжив службу у 32-й окремій механізованій бригаді. У 2023 році воював під Куп’янськом, із літа 2024-го — біля Торецька, а з початку 2025 року виконував завдання на Покровському напрямку.
За цей час Олександр опанував роботу з важкими мінометами, а пізніше став оператором розвідувальних БПЛА.
Під час одного з бойових чергувань поблизу нього вибухнув ворожий дрон. Військовий дістав численні поранення, пройшов лікування та реабілітацію, однак після відновлення знову повернувся до свого підрозділу.
Загинув під час бойового чергування
Останнім часом підрозділ Олександра працював у зоні, де до позицій доводилося діставатися пішки по кілька діб, а бойові чергування могли тривати місяцями. Продукти військовим доставляли дронами, а боєприпаси, акумулятори та інше необхідне — за допомогою наземних роботизованих комплексів.
8 вересня 2026 року під час розвідувальних польотів керована авіаційна бомба влучила у бліндаж. Олександр Румик загинув. Через небезпеку на позиції евакуювати тіло військового вдалося лише згодом.
Живий коридор у Великій П’ятигірці
Прощання із захисником розпочалося у траурній залі Гарнізонного будинку офіцерів у Бердичеві. Віддати останню шану Олександру прийшли рідні, побратими, знайомі та представники громади.
Після церемонії траурна колона проїхала через місто до Великої П’ятигірки. Там односельці зустріли військового живим коридором і встелили дорогу квітами.
Олександра Румика поховали на сільському кладовищі у Великій П’ятигірці. Під час прощання прозвучали молитва, військовий салют та Гімн України.
