Гроші з рахунку не списуватимуть просто тому, що в комунальній платіжці з’явився борг. Але сам механізм примусового стягнення в Україні стає значно автоматизованішим: виконавці та банки мають обмінюватися інформацією через автоматизовану систему виконавчого провадження.
На цьому тлі голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко поставив інше питання: що станеться, якщо борг, який дійшов до стягнення, виник через неправильне нарахування, непроведений перерахунок або оплату послуги, яку людина фактично не отримувала.
«Спочатку перевірте борг. Потім списуйте гроші», — написав Попенко.
Що насправді змінюється
Йдеться про Закон України №4833-IX, ухвалений 7 квітня 2026 року. Документ передбачає, що звернення стягнення на кошти боржника здійснюватиметься через автоматизовану систему виконавчого провадження — шляхом інформаційної взаємодії виконавців із банками та іншими надавачами платіжних послуг.
Банки та інші установи мають підключитися до цієї інформаційної взаємодії протягом шести місяців із дня опублікування закону. На сайті Верховної Ради для документа вказана наступна дата набрання чинності — 23 жовтня 2026 року.
Але тут є важлива деталь. Сам факт наявності несплаченої комунальної платіжки не дає банку права самостійно забрати гроші. Закон говорить про стягнення за виконавчими документами в межах виконавчого провадження. Відомості про людину, зокрема, вносять до Єдиного реєстру боржників одночасно з відкриттям або поновленням відповідного провадження.
Тобто банк у цій схемі не вирішує, правильно теплокомуненерго чи водоканал нарахували борг. Його роль починається тоді, коли справа вже перейшла на стадію примусового виконання.
Саме тут Попенко бачить проблему
Експерт звертає увагу на ситуації, коли споживач не погоджується не з необхідністю платити борги, а із самою сумою або підставою нарахування.
Наприклад, у платіжці може залишитися сума, яку мали перерахувати, або виникнути суперечка щодо фактично наданої послуги. На думку Попенка, прискорення стягнення має супроводжуватися не менш ефективним механізмом виправлення таких випадків.
«Автоматизувати стягнення незаконно нарахованого боргу — це вже не цифровізація. Це цифровізація помилки», — вважає він.
Проблема не суто теоретична. Житомир Онлайн нещодавно розповідав про чоловіка, який заявляв, що дізнався про стягнення фактично після арешту банківських рахунків, тоді як раніше відповідна інформація у «Дії», за його словами, не відображалася.
Понад 104 мільярди гривень боргу
Масштаб проблеми величезний. За даними Держстату, які оприлюднив Укрінформ, станом на 30 червня 2026 року загальна заборгованість населення за житлово-комунальні послуги становила 104,2 млрд грн.
Найбільше українці заборгували за тепло та гарячу воду — 33,8 млрд грн. Ще 29,1 млрд грн припадало на газ, 17,3 млрд грн — на електроенергію, 10,5 млрд грн — на воду та водовідведення.
Тому дискусія зараз фактично точиться навколо двох різних речей. Закон прискорює і цифровізує виконання вже існуючих рішень про стягнення. Попенко ж ставить питання про етап раніше — наскільки швидко людина може домогтися виправлення нарахування, якщо вважає сам борг помилковим або спірним.
