Військовий капелан 199-го навчального центру ДШВ Олексій Поляков пояснив, як говорить із військовими про одну з найскладніших для віруючої людини тем — заповідь «Не вбий» під час війни. Свою позицію він пов’язує з різницею між нападом і захистом від озброєної людини.
За словами Полякова, для нього принцип «Не вбий» не означає відмову людини від захисту, коли їй безпосередньо загрожує озброєний нападник. Він проводить межу між нападом, заздалегідь спланованим убивством чи заволодінням чужим — і обороною власного життя та країни.
Цю логіку капелан переносить і на російсько-українську війну: Росія прийшла в Україну зі зброєю, тоді як українські військові, на його переконання, мають право чинити опір і захищати людей та державу.
Усе почалося з поранених у житомирському шпиталі
За цією розмовою стоїть історія, тісно пов’язана з Житомиром. Поляков розповів, що його шлях до військового капеланства почався ще у 2014 році.
Тоді він разом з іншими волонтерами їздив до поранених у військовий шпиталь у Житомирі. З ними спілкувалися, привозили смаколики, співали пісні під гітару. Саме розмови з пораненими, за словами Полякова, змусили його замислитися над тим, що мало просто сказати молодому військовому після пережитого: «Я тебе розумію».
Згодом він пройшов курси капеланів і почав їздити на схід України. А у 2021 році знайомі запросили його до 199-го навчального центру ДШВ поговорити з віруючим військовослужбовцем, у якого виникли питання щодо складання присяги. Після тієї розмови військовий присягнув, а Полякову запропонували стати капеланом навчального центру.
Сам 199-й навчальний центр залишається одним із помітних військових осередків Житомира. У квітні до житомирського 199-го навчального центру ДШВ приїжджала делегація NSATU, якій показували підготовку сержантського складу та навчальну базу центру.
«Найважливіше завдання капелана — слухати»
Розмова про заповідь «Не вбий» — лише одна з тем, із якими військові приходять до капелана. Поляков розповідає, що у роботі доводиться враховувати психологічний стан людини, а самі військові капелани проходять навчання з психологічної підтримки та співпрацюють із психологами.
Особливо це стосується людей, які вже пройшли бойові дії, втрачали побратимів або переживають важкі особисті події. У таких ситуаціях, каже Поляков, не завжди потрібні готові поради. Іноді важливіше дати людині можливість виговоритися.
«Найважливіше завдання капелана — слухати», — так він описує одну з основ своєї роботи.
У навчальному центрі капелани також долучаються до адаптації військових у перші дні служби, допомагають із духовними потребами людей різних конфесій та підтримують їхні родини. Сам Поляков наголошує: коли людині важко, завдання капелана — бути поруч, вислухати й не нашкодити.
