До написання цієї статті мене спонукали мої друзі, які тимчасово проживали в мене під час російських атак на Київ. Житомирщина киянам сподобалася, вони вели звичайний для себе спосіб життя і навіть займалися спортом — бігали всією родиною в яблуневому саду, який колись належав місцевому колгоспу.
Яким же було їхнє здивування, коли під час чергової пробіжки вони побачили диво дивне! З-під землі ні з того ні з сього почав бити гейзер, фонтануючи рідиною сумнівного кольору та запаху. Мені нічого не залишалося, як іронічно пояснити столичним інтелігентам, що вони, бігаючи садом, потрапили на визначну пам’ятку місцевого значення, яка завдяки невігластву існує на наших землях уже багато десятиліть і має назву «гейзер Фекальний». Та насправді тут не до сміху.
Незадовго до пандемії коронавірусу жителі села Піски Станишівської громади неодноразово зверталися до керівництва сільської ради з проханням вирішити невідкладне питання щодо зруйнованої каналізації, якою продовжують користуватися мешканці кількох двоповерхівок. Люди переконані, що нечистоти можуть потрапляти до криниць із питною водою, і побоюються за своє здоров’я, насамперед за дітей.
Та це ще не всі небезпеки, які несе в собі ця каналізація. Нечистоти, як стверджують місцеві жителі, зливаються в непризначеному для цього місці неподалік житлових будинків і зовсім поряд із земельними ділянками сільськогосподарського призначення. Навколо зливу стоїть нестерпний сморід, засихають дерева, провалюється земля. Трясовина з нечистот поглинає природу, перетворюючи все навколо на зону екологічного лиха.
У яблуневому саду всю осінь дорослі й діти збирають яблука, ризикуючи провалитися в трясовину чи впасти у відкриті підземні комунікації, бо саме тут розташоване місце витоку зі зруйнованої каналізаційної труби.
Для жителів села Піски мати таку каналізаційну систему означає жити на пороховій бочці, яка може вибухнути, забравши чиєсь життя. Люди, що користуються описаною каналізацією, стали заручниками ситуації: без каналізації незручно жити, а з такою каналізацією — небезпечно. Тому вони теж не проти вирішення проблеми в цивілізований, законний спосіб.
Усі розуміють, що далі так не можна. Необхідно все відремонтувати й облаштувати належну систему відведення та очищення стоків із дотриманням вимог до подібних споруд.
Сумно й гірко, що питання зі зруйнованою каналізацією так довго залишається невирішеним. Та мої вищезгадані друзі з Києва радять Станишівській громаді лайфхак. А саме: діяти за принципом «якщо п’янку не можемо зупинити, то її потрібно очолити».
А чому б і ні? Країна має знати своїх героїв тилу. Тож «гейзер Фекальний» потрібно офіційно визнати туристичним об’єктом, поставити вказівники, як туди проїхати, позначити його на мапі туристичних об’єктів, найняти екскурсоводів — бажано з-поміж екологів і працівників Держпродспоживслужби. Можна взяти гідом когось із сільської ради, щоб достовірно розповідати історію цієї каналізації та її багаторічних проблем.
Перед самим виверженням фекальних мас туристам потрібно роздати гумові чоботи, плащі та протигази з респіраторами. Такий перформанс точно буде до вподоби екскурсантам. Їздили ж туристи до Чорнобильської зони — значить, наше лихо їм теж сподобається.
Та й поїдуть подивитися на диво дивне люди не тільки з Києва, а й з усієї України, прославляючи Станишівську громаду та її мегатуристичний об’єкт — «гейзер Фекальний», що вивергає гівняки наліво й направо.
Гейзери — явище в Україні рідкісне. Донедавна в країні був відомий гейзер поблизу села Вучкове на Закарпатті. А тепер і поблизу села Піски на Житомирщині є свій гейзер, та ще й який…
Наші воїни, які стоять на захисті Батьківщини, мріють повернутися додому з перемогою, до мальовничої країни, де сім’я, діти, «садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть», як писав геніальний Тарас Григорович Шевченко. Бо саме за це вони віддають на фронті всі свої сили, а нерідко й життя.
Та чомусь наші чиновники, так звані герої тилу, думають інакше. У їхньому, ймовірно, спотвореному баченні своєї країни стихійні сміттєзвалища по околицях сіл, незаконні вирубки лісів і лісосмуг, «гейзери Фекальні» тощо є нормою для європейської країни.
Цікаво, як ще довго ми з такими розкладами будемо своїми серед чужих, чужими серед своїх?..
Василь Башинський
