«Один шахед вештається під Житомиром». У цій фразі є щось неймовірно буденне — ніби йдеться не про ворожий безпілотник із вибухівкою, а про сусіда, який ніяк не знайде дорогу додому. Житомирянин Роман Насонов звернув увагу, як за роки війни змінилася мова повідомлень про нічні атаки. Його іронічний допис став приводом придивитися до слів, якими українці називають небезпечну зброю.
«Шахеди» вже давно стали «мопедами». Вони «крутяться», «блукають», «вештаються». А в жартівливому тексті Насонова з’являються навіть «толіки». Звідки взялися ці назви і чому страшні речі раптом почали звучати майже смішно?
Звідки взялися «мопеди»
Історія цього прізвиська почалася зі звуку.
Коли восени 2022 року Росія почала масово атакувати українські міста іранськими безпілотниками Shahed, люди звернули увагу на характерне гудіння їхніх двигунів. Воно нагадувало старий мопед або бензокосарку.
Так небезпечна зброя отримала назву, яка зовсім не відповідала її смертоносному призначенню.
Ще у вересні 2022 року представниця Сил оборони півдня Наталія Гуменюк пояснювала, що ці безпілотники можна впізнати за характерним гучним звуком двигуна.
Слово «мопед» швидко перейшло в повідомлення моніторингових каналів, новини та повсякденні розмови. Згодом виникли й похідні жартівливі назви — зокрема «свиномопед» та «антимопедний».
Водночас росіяни назвали Shahed-136 «Геранню-2». Це вже не народне українське прізвисько, а російське позначення ударного безпілотника.
Як «шахед» почав «вештатися» під Житомиром
Житомирянин Роман Насонов у своєму дописі у Facebook звернув увагу вже не стільки на прізвиська, скільки на дієслова.
Дрон не просто летить. Він «крутиться біля Овруча», «блукає в передмісті», «вештається під Житомиром».
У звичайному житті так говорять про людину, яка ходить без діла, кудись забрела чи не може визначитися, куди їй іти.
Саме на цьому контрасті й побудований гумор Насонова. Він іронізує: над містами літає зброя, а в повідомленнях вона поводиться так, ніби просто тиняється вулицями.
В одному з фінальних жартів автор згадує «двох толіків», які вешталися над хатою. Тут вороже залізо отримує вже звичайне людське ім’я.
Це інший прийом, ніж у випадку з «мопедом». Якщо «мопед» називає дрон за схожістю звуку, то «толік» у тексті Насонова перетворює його на комічного персонажа.
Що про такі слова кажуть мовознавці
Виявляється, для мовознавства подібні зміни мають цілком зрозуміле пояснення.
Доцентка кафедри української мови Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Наталія Дзюбак у розмові із Суспільним Хмельницький пояснила, як війна змінює словниковий запас українців.
«Мова реагує на будь-які зміни», — зазначила науковиця.
Один зі способів появи нових значень — коли давно відоме слово починають використовувати для зовсім іншого предмета.
Саме так сталося з «мопедом». Раніше це був невеликий двоколісний транспорт. Під час війни слово отримало ще одне значення — ударний безпілотник із характерним звуком двигуна.
Подібне сталося і з «пташками». Так військові та цивільні можуть називати безпілотні літальні апарати. У повідомленнях українських захисників це слово часто звучить тепло, особливо коли йдеться про власні розвідувальні або ударні дрони.
А ось «мопед» щодо російської зброї зазвичай має зневажливий відтінок.
Не тільки «мопеди»: які ще назви принесла війна
Поряд із новими назвами дронів українці створили цілий словник воєнного часу.
«Бавовною» почали іронічно називати вибухи, зокрема на території Росії. Слово виросло з висміювання російського офіційного «хлопок», яким там замінювали слово «вибух».
З’явилися «байрактарити», «джавелінити», «хаймарсити» — дієслова, утворені від назв зброї.
А російські ракети в українському інтернет-сленгу отримали грубе прізвисько «блєдіни». Це приклад тієї ж зневажливої манери називати предмет, який становить загрозу.
Усі ці слова виникали в різних обставинах, але їх об’єднує здатність мови дуже швидко реагувати на нову реальність.
Чому українці сміються з того, що їх лякає
У жартів про дрони є ще одна сторона — психологічна.
Кандидат психологічних наук Ілля Ягіяєв у матеріалі Малої академії наук України про воєнний гумор пояснював, що жарти допомагають людині трохи дистанціюватися від небезпечної ситуації та подивитися на неї збоку.
Страшний предмет у такому жарті стає меншим і менш грізним. Його можна висміяти, назвати безглуздим ім’ям або порівняти з чимось звичайним.
Але гумор не обов’язково свідчить про відсутність страху. Людина може боятися повітряної атаки й водночас жартувати про неї.
Саме ця суперечність є в дописі Насонова. За його іронією стоять цілком упізнавані подробиці воєнного побуту: нічні сповіщення, недосипання, відключення електрики та необхідність уранці йти на роботу.
За смішною назвою залишається справжня небезпека
На Житомирщині з «шахедами» мають справу не лише читачі моніторингових каналів.
Раніше Житомир Онлайн розповідав про мобільно-вогневу групу на Коростенщині, яка використовує для боротьби з російськими безпілотниками навіть кулемети зразка 1883 року.
Оборонці неба розповідали про збитий у квітні безпілотник «Герань-2». Такі апарати несуть бойові частини, а їхнє падіння може спричинити руйнування.
У дописі Романа Насонова ворожий дрон може «вештатися» або «блукати», а у фіналі навіть перетворитися на «толіка». Ці слова звучать майже домашньо. Та за ними стоїть досвід життя під повітряними тривогами, який українська мова встигла перетворити на власний чорний гумор.
