Перші марки Гарій Макаренко почав збирати ще 1968 року. Минуло понад пів століття, а житомирський краєзнавець і досі зустрічається з колегами, переглядає давні видання та знаходить нові подробиці з минулого міста. 8 листопада 2026 року він відзначив 88-річчя.
Про ювіляра розповів Олександр Тарабукін у спільноті «Колекціонерів та краєзнавців Житомира». За професією Гарій Миколайович — геодезист. У 1961 році він закінчив геодезичний факультет Львівського політехнічного інституту, працював у Житомирі та Казахстані. А своє головне захоплення знайшов уже після навчання.
Спочатку Макаренко збирав поштові марки. Згодом став учасником Житомирського відділення Всесоюзного товариства філателістів, бував на міських, обласних, всеукраїнських, міжрегіональних та всесоюзних виставках. Його колекції неодноразово відзначали дипломами й медалями.
6 жовтня 1997 року за внесок у розвиток української філателії Гарію Макаренку присвоїли звання заслуженого філателіста України та вручили срібний знак пошани.
З роками його зацікавлення вийшло далеко за межі марок. До колекції додалися поштові листівки й картки, конверти, значки, етикетки та книжки. Частина цих речей допомагає відтворювати історію Житомира за деталями, які зазвичай оминають великі історичні праці.
Макаренко досліджує історію Житомира, уточнює дати й факти, ділиться результатами пошуків у місцевих та всеукраїнських виданнях. І сьогодні бере участь у житті Житомирського клубу колекціонерів, зустрічається з друзями та людьми, які мають схожі захоплення.
У місті це ціле середовище дослідників. Житомирські колекціонери збирають монети, марки, історичні грошові знаки та інші артефакти, організовують виставки й показують предмети зі своїх зібрань.
Історичні знімки теж є частиною цієї добірки. На них — люди й місця з минулого, які зберігають сліди іншої епохи.
Один із прикладів краєзнавчої уважності Гарія Макаренка зберігся у пресі. У 2012 році він написав до газети «Україна молода», уточнивши історію пам’ятника гетьманові Івану Виговському. Краєзнавець нагадав: пам’ятник у селі Вигів на Житомирщині встановили ще 2002 року — раніше за монумент, про який ішлося в газетній публікації.
Многая літа!
