Двом синам загиблого захисника Дмитра Матвійчука передали нагороду їхнього батька в службовому кабінеті. За словами його дружини Тетяни, черговий зачитав документ, вручив відзнаку дітям — і на цьому все закінчилося. Жодної розповіді про бойовий шлях військового чи про те, за що він отримав нагороду, родина не почула.
Тетяна Матвійчук публічно розповіла про цю історію та повідомила, що направила офіційні звернення до Чуднівського міського голови й Житомирського обласного ТЦК та СП.
«Я не збираюся мовчати. Бо пам’ять про мого чоловіка заслуговує на повагу, а не на мовчання», — написала жінка.
Дмитро Леонідович Матвійчук народився 4 серпня 1990 року в Житомирі. Із 2018 року разом із родиною жив на території Чуднівської громади на Житомирщині. Працював у будівельному маркеті «ОГО», згодом займався власною справою. Тут зростали його двоє синів.
14 січня 2023 року Дмитро став на захист України. Служив у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького, у підрозділі безпілотних систем «Злі Сапсани». Пройшов шлях до головного сержанта взводу. Загинув 31 серпня 2026 року на Донеччині.
Двічі нагороджений «Золотим хрестом»
За мужність і бойові заслуги Дмитро Матвійчук двічі отримав почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Він також був відзначений «Залізним хрестом» і медаллю «За військову службу Україні».
Тетяна розповіла, що після загибелі чоловіка родині мали передати відзнаку «Гілка дубового листя», пов’язану з повторним нагородженням «Золотим хрестом». Отримувати її жінка прийшла разом із двома синами.
Вона згадує, що чоловік завжди говорив: свої нагороди заробляє для дітей. Тому хотіла, щоб сини особисто отримали відзнаку батька та почули слова про його службу.
Під час вручення, за словами Тетяни, прозвучало зауваження, що цією нагородою можна бути відзначеним лише тричі й третього разу вже не буде. Жінку боляче зачепили ці слова, сказані в присутності дітей.
Працівниця також попросила сфотографувати хлопців із нагородою для публікації міськради. Мати погодилася, однак на момент свого звернення такого повідомлення не побачила.
«Мені не потрібні квіти. Я можу сама купити квіти своєму чоловікові й принести їх на могилу чи до пам’ятної таблички», — написала Тетяна.
А далі пояснила, чого найбільше чекає від людей, які вшановують загиблих військових: «Мені потрібна щира повага».
Чуднівська міськрада опублікувала спогад про захисника
Увечері 17 листопада Чуднівська міська рада опублікувала окремий спогад про Дмитра Матвійчука. У ньому розповіла про його дитинство, родину, службу у взводі безпілотних систем та дві відзнаки «Золотий хрест».
Міськрада зазначила, що Дмитро був серед військових, які створювали підрозділ «Злі Сапсани», навчав побратимів і готував операторів безпілотників. Окремо згадала, що другу нагороду Головнокомандувача ЗСУ після загибелі батька отримали його діти.
Від імені Чуднівської громади міська рада висловила співчуття дружині, синам, рідним і побратимам загиблого захисника.
У цій же публічній дискусії про вшанування військових інша жінка, Ленуся Ничипорчук, розповіла про відсутність повідомлення щодо свого колишнього чоловіка Сергія Рульова. У відповіді саме їй Чуднівська міська рада зазначила, що ТЦК та СП не передавали інформації про його загибель, і попросила надіслати відомості про військового та його фотографії для підготовки публікації.

Тетяна Матвійчук очікує письмових відповідей на свої звернення до міського голови та обласного ТЦК та СП. У своєму дописі вона наголосила, що не просить особливих привілеїв для родини, а хоче однакового ставлення до пам’яті всіх полеглих захисників.
23 жовтня 2026 року в селі Дубище, де Дмитро жив із дружиною та синами, на його честь відкрили пам’ятну табличку.







