42-річна киянка Наталія Кривенко за рік скинула 100 кг. Важила 220 кг при зрості 1,75 м. У травні 2011-го їй зробили операцію на шлунку й кишківнику в інституті хірургії та трансплантології ім. Шалімова.
Зустрічаємося у трикімнатній квартирі столичного району Солом\’янка. Сідаємо на нові дивани, куплені після схуднення.
— У школі була повненькою, — гортає фотоальбом. Тато — спортивний, мама, брат. У школі грала в гандбол, на каное плавала. Батьки змушували бігати. Після школи роз\’їлася. Не вступила в інститут, пішла працювати помічником кухаря. Дійшло до того, що не влазила в крісла. Ліжко знизу підбивали дерев\’яними брусками.
Перепробувала багато дієт, займалася спортом. Вага щоразу поверталася. 10 днів голодувала у військовому шпиталі в Ірпені.
— Пила негазовану воду, а далі — душ Шарко, вправи, ходьба. Скинула там 12 кіло. Та не втримала. Тоді в мене був культ їжі, і шлунок сильно розтягнула. У жінок жир частіше на стегнах, грудях і шиї. У мене йшов у ноги.
Стало важко ходити. Їздила машиною. Працює диспетчером в таксофірмі.
— Хлопці на роботу й додому возили на таксі. Від найменшого руху задихалася. Ніколи не була сірою мишкою, увага від чоловіків була. Пішла до хірургів, коли брат сказав: як не візьмешся за себе, то на старості не приїздитиму тебе перевертати.
У лікарні жінку зважили — 225 кг. При такій вазі не завжди беруться оперувати.
— Усі органи були в нормі. Коли готували до операції, втекла з лікарні. У палаті була дівчина, якій у шлунок поставили балон. Це легша операція. Подумала, що й мені допоможе. Удома передумала.
Хірурги видалили більшу частину шлунка. Тонку кишку зробили такою, що не всмоктує жир. Оперували 7 год.
— Їсти вчилася, як немовля. У день — чайну ложку пюрешки. Довго сиділа на томатному соку, бо не відчувала смаків і запахів. Не лізла навіть курка, яку обожнюю. За півроку втратила 85 кіло. Зразу схудли руки, плечі, груди, зникло підборіддя. Лице гарно осунулося, не робила підтяжок. Дивлюся на ваги — а там мінуси й мінуси.
Їсть мало і швидко стає ситою.
— Раніше їла раз на день — увечері. Півкабана могла з\’їсти й не відчути. Зараз кожні три-чотири години. У мене білкова дієта — яйця, птиця, сир. Усе печу або варю в пароварці. Не їм шашликів, макаронів, вершкового масла, хоча лікарі дозволяють. Хліб — чорний з висівками і не свіжий, а на другу добу після випічки. Можна сухе червоне вино, але зразу дає в голову й ноги.
25 років Наталія курила. Кинула за рік до операції.
— Із друзями і кумами поїхала за Чорнобиль до бабки. Вона щось пошептала, сказала: не дай Бог закуриш — щось трапиться з рідними. Дала рік часу. Зараз уже й не хочу. Не для того йшла на операцію, щоб труїти організм. Хочу схуднути до 80.
Оперували під керівництвом професора 54-річного Андрія Лаврика. 30 років тому він започаткував в Україні операції хворим на ожиріння.
— У цьому відділенні провели майже 700 таких операцій. Вони одні з найефективніших у світі. Не дають багато з\’їсти і всмоктуватися зайвим калоріям. Після операції важливо багато рухатися.
Каже, майже третина українців має надмірну вагу. Кожен п\’ятий — ожиріння.
— Багатьох у дитинстві годували солодким. Не можна уявити українця без картоплі, сала, свинини, борщу без сметани. Найбільше енергії витрачає шахтар. Міг би з\’їсти порося і не поправитися, бо все згорить. А якщо людина працює за комп\’ютером, випила чашку чаю з тістечком на сніданок, з\’їла бутерброд із маслом в обід і на вечерю макарони чи картоплю — це все піде в жир.
“Живіт перед собою возила на колясці”
Півроку тому Наталії Кривенко видалили “фартух” на животі — шкіру з залишками жиру. Важив понад 15 кг.
— Висів, як у бульдога. Заважав ходити. Хочу зробити таку саму пластику ніг.
Найчастіше після різкого схуднення видаляють жир на животі, каже професор Андрій Лаврик.
— Учора виписали 38-річну жінку з Полтавщини. Важила більше 300 кілограмів. Не мали, де її зважити. Живіт перед собою возила на колясці. Не могла ні ходити, ні лежати, бо давив. Вага цього клаптя була 50 кіло.
