Перше в незалежній Україні засідання суду за участю присяжних відбулося у Львові. П\’ятеро містян – представники різних професій – уперше в історії сучасної України отримали майже рівні з суддею права. Саме від них залежатиме доля підсудного.
Ним є громадянин Марокко, якого звинувачують у вбивстві місцевого лікаря Леона Фрайфельда. Підсудний сам клопотав про те, аби крім професійних суддів, його справу вивчили й присяжні. Така можливість прописана у новому Кримінально-процесуальному кодексі. Дар’я Феденко, кореспондентка 5 каналу, побувала на процесі.
Типова вітчизняна зала засідань,- є місце для обвинуваченого, захисників, прокурорів та суддів. Єдина відмінність, – відтепер праворуч та ліворуч від судді можуть сидіти звичайні українці.
Пенсіонерка, вихователька дитячого садка, паспортистка, – перші присяжні в Україні. Жодна з них не має юридичної освіти. Через що на першому ж засіданні виникає чимало запитань.
За те, що ходитимуть на засідання та вирішуватимуть долю підсудних, ці жінки зарплатні не отримають. Натомість за ними зберігають робоче місце і враховують відпрацьований день на основній роботі. Що спонукало йти у присяжні – не кажуть. З журналістами спілкуються неохоче.
Обирали присяжних у міській раді. Склали список львів\’ян віком від 18 до 65 років, які не мають психічних захворювань, судимостей, не є чиновниками та головне хочуть «сидіти поруч із суддею». Набрали три десятка претендентів. З них комп’ютер обрав сімох. Після підготовчого засідання залишили п’ятьох.
Богдан Яків, прокурор: “Один є діючим працівником правоохоронного органу, інший кандидат у присяжні – колишній працівник прокуратури і мій безпосередній керівник у 90-ті роки. Тобто, він теж з метою того, щоб не було у подальшому підстав вважати, що ці присяжні упереджені, вони були виключені зі списку”.
Прокурор каже, присяжним дісталася складна справа. У клітці – громадянин Марокко – Шакіб Отман. Півроку тому він буквально забив на вулиці до смерті відомого травматолога Леона Фрайфельда. Клопотання, аби до справи долучили присяжних – вносив захист. Мовляв, щоб люди побачили, що на обвинуваченого тиснули.
Ярослав Ганзулевич, захисник підозрюваного: “Його били, коли затримували, над ним знущались – 12 годин не давали їсти, пити. Я сподіваюсь на їх людський досвід, на розум”.
Сергій Гирич, голова Личаківського районного суду м. Львів: “Бойові жіночки. Так що, я думаю, все добре буде”.
Він ще пам’ятає, як у суді були народні засідателі. Головний суддя райсуду вважає, – залучення народу до вирішення резонансних справ практика позитивна. Але слід стимулювати громадян. Адже не всі хочуть витрачати час на суди.
Сергій Гирич, Голова Личаківського районного суду м. Львів: “Законом про судоустрій передбачено, що Кабмін має визначити винагороду у судовому засіданні. Поки що такої постанови Кабміну нема. Чи це буде відповідно до частки чи якимсь чином іншим врегульовано, то буде і інтерес, і можливість забезпечення, і забезпечення їхньої незалежності. Вони такі судді”.
Троє основних та двоє запасних присяжних мають таке ж право голосувати за прийняття рішень, як і судді. Керуватимуться вони емоціями чи знанням законів, поки що невідомо.
Людмила Веріго, донька Леона Фрайфельда: “Професійні судді так само є на цьому судовому засіданні. І закон України. Кодекс новий України всі би мали знати. Чи знають їх присяжні,- час покаже”.
