Україна примудрилася обігнати Євросоюз за кількістю благодійних фондів у перерахунку на душу населення. Якщо в європейських країнах одна така організація припадає на кожні 4,5 тис. жителів, то на берегах Дніпра – на кожні 3 тис., пише Корреспондент.
При цьому щедрими дарувальниками українців не назвеш: країна займає 111-те місце з 145 місць у світовому рейтингу благодійності World Giving Index 2012, складеному найбільшим незалежним британським фондом Charities Aid Foundation. А довіра до фондів становить лише 6%, про що свідчать дані Центру Разумкова та фонду Демініціативи.
Парадокс пояснюється просто: за даними Анни Гулевської-Черниш, директора Українського форуму благодійників, лише кожен п\’ятий з 15 тис. діючих в країні фондів насправді виконує свою пряму функцію – збір пожертвувань на рішення тих або інших проблем. Діяльність решти – а щороку в Україні з\’являється близько 2 тис. нових фондів – націлена на вирішення інших завдань.
Наприклад, на концентрацію, в обхід закону, коштів для передвиборних кампаній політиків. Або на збір обов\’язкових внесків організаціями, які юридично брати плату за свої послуги не можуть, – насамперед, йдеться про відомчі лікарні, школи чи дитячі садочки.
Окрема категорія “неправильних” фондів – структури, що збирають кошти під фальшиві історії хворих людей. Такі “неправильні” фонди завдають непоправної шкоди самій ідеї філантропії в Україні, вважає Олександр Олійник, віце-президент Асоціації благодійників України.
Шлях вирішення проблеми один, зазначають фахівці, – привчити благодійні організації регулярно і публічно звітувати про свою діяльність, а українців – контролювати їхню роботу.
“Якщо ти можеш попросити чек в кафе чи магазині і перевірити, чи все тобі правильно порахували, то чому ти соромишся перевірити, чи правильно витрачені твої благодійні гроші?”, – адресує співвітчизникам риторичне запитання Павло Новіков, екс-директор Української біржі благодійності (УББ), засновник консалтингової компанії Charity Tune.
Найчастіше з роботою благодійних організацій широкі маси українців стикаються перед виборами. Так, більше 60 фельдшерсько-акушерських пунктів на Житомирщині минулого літа отримали від фонду “Майбутнє Полісся” цінні подарунки – велосипеди. Двоколісні машини передавав фельдшерам Володимир Литвин, тоді – спікер парламенту і кандидат у нардепи, а за вдалим збігом обставин ще й батько Івана Литвина, засновника фонду “Майбутнє Полісся”.
Пальму першості у своїх руках надійно тримають директори шкіл, лікарень, дитсадків, ректори вузів і керівники інших відомчих установ. Майже при кожній подібній структурі діє фонд, єдиною метою існування якого є легалізація оплати послуг держустанов, які за законом не можуть займатися комерційною діяльністю. Таким чином, в 99 % випадків, за словами фахівців, ніхто не звітує перед дарувальниками про те, зібрали необхідну суму чи ні, чи вилікували людину і чому операція коштувала $ 300 тис., а не вдвічі дешевше.
В результаті фондів у країні тисячі, а філантропічна активність населення близька до нуля.
