Минуло, а краще сказати пролетіло, вісім років з того часу, коли в 2006 році відбулися вибори мера м. Житомира, на яких я знову переміг, як переміг і в 2002 році. Проте фальсифікація, яку пізніше встановили члени виборчої комісії, і навіть перерахунок голосів та призначення за рішенням суду повторних виборів не змінили кимось прийнятих рішень про те, що в м. Житомирі буде інший мер. Мене ж просто «витиснули» з політичного життя міста. Та пройшов час, і вже зараз можна порівняти, здійснивши аналіз, чия команда все ж таки була кращою і хто реально зробив більший внесок у розбудову нашого міста.
Зараз уже небагато пам’ятають, яким був Житомир на початку 2002 року. Та все ж – його чи не найвиразнішою особливістю було те, що після заходу сонця місто лякало тьмою. Не горів майже жоден освітлювальний ліхтар. Житомир обминали стороною автомобілісти, оскільки не було жодної центральної вулиці з нормальним покриттям, не кажучи про окраїни. Житомиряни давно забули, що вода може бути не лише холодною, але й гарячою. А взимку чомусь зеленіла трава біля теплотрас. До того ж існував величезний борг у водоканалу, теплокомуненерго та ТТУ. Втім, ніхто не вірив, що ми, тоді ще зовсім молода команда, довго протримаємося на своїх місцях. З такими тогочасними житомирськими реаліями ми починали.
Лише через 1,5 роки ми ліквідували майже всі борги і почали накопичення. Пріоритетом зробили не латання дірок «ямковим» ремонтом доріг і бюджету, а капітальний ремонт і будівництво нового. Більше ніж удвічі, до 250 тис. кв. м., виконали дорожньо-ремонтних робіт за рахунок коштів міського бюджету. А саме: ремонт центральних вулиць – Великої Бердичівської, Перемоги, Жуйка, Черняхівського, Київської, провулка Миру, Київського шосе, Ватутіна, Баранова. З часом дійшла черга й до другорядних: Котовського, Гоголівської, Шелушкова, Чумацького Шляху, Радонової, І. Гонти, Шевченка, Б. Тена, Бугайченка, Бородія, Максютова, Героїв Пожежних та ін. Водночас на цих вулицях відбувалися роботи з реконструкції, а в переважній більшості випадків відтворення з нуля, вуличного освітлення, оскільки все було знищене й розкрадене.
Чому я розповідаю про досягнення та роботу своєї команди, хоч зараз не йдеться про вибори до місцевих рад, а разом з тим і міського голови. Власне, у нашому місті наразі немає мера, а в інших містах України, де немає міських голів, відбуваються вибори їх саме зараз. А в Житомирі – ні. Чому так? Це штучно створена ситуація. «Дехто», боячись поразки через низький рейтинг, просто вирішив відтягнути час. Тому замість участі у виборах міського голови я став кандидатом у народні депутати від м. Житомира на окрузі № 62. А до виборів мера ми ще повернемося весною 2015 року.
ВОДА ТА КАНАЛІЗАЦІЯ
Я вже згадував про те, що в місті до 2002 року понад 10 років не було гарячої води. Тобто її не можна було увімкнути елементарним натисненням кнопки. Передовсім, потрібно було прокласти магістралі, робити внутрішньобудинкові розведення, оскільки все давно не лише покрилося іржею, а й погнило. До завершення моєї мерської каденції, до 2006 року, половині мешканців Житомира гарячу воду було подано. Саме подано, а магістралі замінено та підведено майже всім на 100%. Підключення проводили поетапно, передовсім у ті будинки, де не було заборгованостей. А вже пізніше ті, хто вкрав у мене перемогу, ще раз списавши гроші на ремонти, підключили воду й решті. Подавання цілодобово води до квартир – безсумнівний позитив, але яка ціна питання. Хто сплачуватиме борги, які збільшуються щодня. Очевидно, це просто відлагоджена схема: борги – банкрутство – «новий» власник водоканалу. А які він установить тарифи, зрештою, чи буде після цього вода цілодобово, ми дізнаємося невдовзі.
Ми робили інакше. Поетапно знижували собівартість води, основною складовою якої є вартість електроенергії і її фактичне споживання. Побудували електростанцію 35/10 Кв., а це вже економія 25% вартості, почали замінювати насоси на менш енергозатратні і повністю таку заміну планували здійснити в 2006-08 рр. Хотіли зменшити споживання загалом на 50%. І почали замінювати магістралі. Вода ж таки справді має бути в трубах цілодобово, щоб зменшити корозіювання металу, а підтримувати тиск у системі – задоволення не з дешевих. Де взяти кошти на цю програму? Відповідь на поверхні: не варто було їх «закопувати» у фонтан на Соборному Майдані, на реконструкцію вул. Михайлівської та Бульвару.
Для розв’язання нагальних проблем з відведенням та очищенням води розробили програму і почали її поетапно впроваджувати. У питанні очищення залучили інвесторів, зокрема компанію «Агродар», яка вклала близько мільйона доларів США. За ці кошти побудували станцію переробки намулистих осадів. І якби мої «наступники» не заморозили цей проект, тих неприємних запахів, які щодня допікають мешканцям Польової, просто не було б. Що саме наша команда переймалася цими проблемами, говорить факт побудови нами КНС по вул. Андріївській та вул. Танкістів. Розпочали будівництво каналізаційного колектора по вул. Мануїльського, переклали водопровідні мережі по вул. Чумацький Шлях, здійснили ремонт аеротенків блоку очищення 1-4 очисних споруд каналізації.
ТЕПЛО
У цьому секторі ми виходили передовсім із зменшення енергозатрат при транспортуванні тепла. Тому було розроблено програму і почали поетапно наближувати теплоносій якомога ближче до споживача. Закрили великі котельні, наприклад, по вул. Жуйка, і взяли за пріоритет будівництво міні-котелень та теплових пунктів. Коли ж я побачив, як «нова влада» перекладає труби і знову розконсервовує закриті нами великі котельні, то відповідь на такі дії для мене була очевидною – це звичайне «відмивання грошей». Адже втрати на транспортуваннях складають до 50%, тому чим ближче розташована до споживача котельня, тим більша економія. Житомиряни підтвердять мої слова, що в близьких до котельні будинках завжди відчинені вікна від спеки, а в віддалених – увімкнені обігрівачі.
Коли я прочитав у газеті «Эхо», що директор «Житомиртеплокомуненерго» гарантує в цьому опалювальному сезоні температуру в наших квартирах +7, оскільки обсяги газу для Житомира скоротять на 30%, а реально на 47%, то мене охопив жах. Це означає, що якби обсяги газу не скоротили, то температура в квартирах була б +14? А чому ж не дозволити людям, як ми й робили, відключатися від системи й опалювати житло індивідуально! Не прокладати магістралі, «закопуючи в землю гроші», а продовжити розпочату нами програму із зведення міні-котелень у дворах.
КРІМ ЦЬОГО:
У 2006 році приступили до здійснення проекту з будівництва тролейбусної лінії в районі Хмільників з подальшим створенням транспортних розв’язок і багато іншого. Хто пізніше призупинив цей проект, невідомо.
Розпочали будівництво корпусу дитячої лікарні по вул. Шевченка, музичної школи по вул. Михайлівській, запроектували і заклали десятки об’єктів, разом з тим і житлових будинків, розпочали ремонти та заміну ліфтів.
Розробили документацію і приступили до реконструкції ринків: Житнього, Сінного, Хмільники, по вул. Довженка, Великій Бердичівській, а також універсальних торгівельних рядів по Московській.
На багатьох із цих об’єктів пізніше мої «наступники» повторно перерізали стрічки.
При нас були тарифи на воду 0,80 грн. за м3, а зараз 9,37 грн., за опалення – 48,6 за 1Гкал., а зараз – 351,53 грн.
Ми ніколи не затримували виплати зарплатні учителям, лікарям, працівникам комунальних підприємств. Депутатів за моєї каденції було 50, членів виконкому в різні роки від 11 до 15, а не так, як зараз – 75 депутатів і 60 членів виконкому.
Я б ніколи не допустив, щоб у центрі міста розпочали будівництво «хліва» АТБ-Маркет. При мені не вирізалися дуби в парковій зоні і мажори не будували будинки в гідропарку. Не ми, а вони роздали і роздають землю в рекреаційній зоні «мажорам» під виглядом сінокосів і таке інше.
Ось чому «вони» не хочуть, аби я повернувся в політику.
