Минулих вихідних на Житомирщині відбулися офіційні заходи, присвячені 26-й річниці виведення радянських військ з Афганістану та Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Із плином часу все більше стає очевидним, що збройна участь військ СРСР в громадянському конфлікті в Демократичній Республіці Афганістан була трагічною політичною помилкою керівництва тієї союзної держави та героїчною сторінкою мужності, самовідданості, вірності військовому обов’язку 160 тисяч воїнів-інтернаціоналістів, призваних на цю чужу для нас війну з України.
Отриманий українцями досвід у далекій країні Азії важко переоцінити у наш час. Великою мірою завдячуючи йому і вистояв Майдан під час Революції гідності. А зараз Україна мужньо чинить опір військовій російській агресії. На жаль, не без втрат.
«Наш побратим Андрій Саєнко загинув під час минулорічних революційних подій у Києві. Ще дев’яносто два життя з рядів учасників бойових дій в Афганістані уже забрала нинішня війна за незалежність та територіальну цілісність України. У тому числі командира восьмої «афганської» сотні самооборони Майдану, заступника голови Української Спілки ветеранів Афганістану Олега Михнюка. Біля чотирьохсот із понад тисячі бійців нашого «афганського» братства отримали поранення. Завдяки зусиллям наших колег з Луганської обласної організації УСВА з полону з окупованої території визволено сто шістдесят українських захисників», – повідомив у с. Березівка, що неподалік обласного центру, керівник Спілки ветеранів Афганістану Житомирщини Павло Ментов.
За надійне плече і вірність «афганському товариству», у тому числі під час відстоювання соціальних гарантій воїнам-інтернаціоналістам у Верховній Раді, Павло Валентинович висловив щирі слова вдячності народним депутатам Сергію Куніцину, Віктору Развадовському, Миколі Томенку…
А учасник бойових дій в Афганістані, підполковник запасу, житель смт Озерне Олександр Санатов, не зважаючи на своє етнічне походження, у розмові із учнями Березівської загальноосвітньої школи Житомирського району не приховував власного обурення щодо подій на Сході нашої країни, спричинених кремлівськими політиками. «Я народився в Росії, в Ленінградській області. Мені соромно за те, що Російська Федерація розв’язала війну проти України», – сказав Олександр Олексійович. Також він зізнався, що бажає, щоб Путін приїхав до нас, подивився в очі дівчинці, яка залишися без ноги та втратила матір внаслідок артобстрілів проросійських терористів: «Я хочу почути: що він скаже, як це пояснить?»
«Цього дня ми не лише схиляємо голови перед світлою пам’яттю бойових друзів, а й у міру своїх можливостей реагуємо на новий виклик – агресію з боку сусідньої держави, – наголосив у своєму зверненні до ветеранів-«афганців» Віктор Развадовський. – Не маю сумніву, що кожен із нас докладе максимальних зусиль, щоб якомога більше принести користі нашій Україні. Бажаю вам міцного здоров’я, довгого віку, невтомності в усіх добрих справах, родинного щастя і світлого мирного майбутнього!»
Учасники заходів вшанували хвилиною мовчання загиблих у боях та померлих від отриманих ран воїнів-інтернаціоналістів, героїв Небесної сотні, учасників АТО та поклали квіти до підніжжя пам’ятних знаків, якими увіковічено події в Афгані 1979-1989 років.
