Поліщуки варили пиво з солодкого березового соку

Березовий сік у нас, в Україні. збирали на Поліссі і Прикарпатті.
На Поліссі займаються промисловим збором березового соку. У Словечанському лісгоспі в Овруцькому районі є спеціальний цех, де у промислових масштабах проводять заготівлю соку.
Про це «Першому житомирському» розповів директор екосистемологічної лабораторії Житомирського державного університету Іван Хом’як
Період збору березового соку не визначений, він залежить від погоди. Хід соку також на пряму пов’язано з тим, де росте дерево. Якщо дерево знаходиться в низині, то збір соку відсувається на два тижні.
Якість і користь консервованого соку важко оцінити. Найцінніший березовий сік – свіжий.
Основна потреба у поліщуків була у солі та вуглеводах, тобто цурках. Цукри отримували з фруктів, меду та березового соку.
Такі ж традиції збирання соку з дерев є у північній Америці. Там замість соку березового збирають кленовий. Відмінність також у тому, що вони його випарюють та перетворюють на сироп. Цей сироп використовують як основну приправу до всіх кулінарних страв.
В Україні березовий сік використовували для приготування різноманітних квасів. До ХV-XVI століття поліщуки виготовляли «березовіцу». Це був такий слабоалкогольний напій. За міцністю він мав 15-20 градусів алкоголю. Його пили як пиво. Відмінність від пива була у тому, що зроблене воно було на березовому сокові.
На два відра соку брали пів відра ячмінного солоду. Це все вкисало. Додавався цукор і кип’ятили дві години. Додавали хміль, дріжджі. Це все вигравало і виходило березове пиво. Зараз цей напій майже не готують. А раніше це був основний алкогольний напій з березового соку.