У будинку художника в Житомирі триває виставка молодої художниці Ольги Дідківської «Мій всесвіт – моя Україна». Жителі та гості обласного центру можуть завітати на експозицію до 25 червня. Тут представлені живопис, графіка, панно, а також ляльки.
Ольга Дідківська – весела, позитивна і відкрита людина. Вона самокритична й вимоглива до себе, але водночас наповнена оптимізмом. Художниця стверджує, що влітку їй просто не вистачає часу, адже треба встигнути зобразити красу навколишнього світу – жасмин, іриси, маки, ромашки… А ще потрібно насушити запашної м’яти, липи, листочків смородини і ягід на чай, яким Ольга частує своїх друзів. Попри таку активність художниця все ж знайшла час на розмову.
Пропонуємо читачам нашого сайту інтерв’ю з Ольгою Дідківською – художницею, поряд із якою легко дистанціюватися від буденних справ, політики, шаленого ритму життя та шуму за вікном. Ольга вміє створити доброзичливу, спокійну і комфортну атмосферу. Після спілкування з художницею світ справді стає кольоровим і наповненим радістю.
– Те, чим Ви займаєтеся – це хобі чи професія?
– Це спосіб мого життя, у якому просто немає місця для інших хобі. Тому моє хобі – прикрашати світ. Аби мистецтво не перетворилося на рутину, треба змінювати атмосферу. Люблю виїжджати на пленери. Шию ляльки для розваги. А нещодавно зацікавилася виготовленням посуду із глини. Я із задоволенням навіть ткала б, але потрібно купити ткацький станок.
– Коли вперше відкрили в собі потяг до творчості?
– Бабуся ще в 6 років навчила мене в’язати і вишивати. Згодом у студентські роки підробляла у весільному салоні, де навчилася професійно вишивати бісером. Готувала ескізи костюмів для кіно й театру. Перше панно «Соломія» я задумала як шторку, аби відгородити свою кімнату від майстерні. Не хотілося завісити банальний шматок тканини. Трохи пофантазувала і створила свою «Соломію», яка тримає яблуко, що є символом кохання у слов’ян. До речі, це панно забрало у мене найбільше часу – майже три місяці. А взагалі я постійно чомусь навчаюсь. Українська культура настільки багата, що її треба пізнавати впродовж всього життя.
– Чи легко розлучаєтеся зі своїми роботами?
– Так, мені їх не шкода, бо знаю, що створю таких ще багато. Дар людині хтось дає і якщо не ділитися ним з іншими, то той хтось може його й відібрати. Своїм подругам люблю дарувати ляльки-мотанки, в які вкладаю душу і знаю, що вони їм допоможуть. Часто розповідають, що мій символічний подарунок-таки приносить зміни в життя. Окрім цього, виконую роботи на замовлення. Якщо це лялька для дітей, то вона має бути справді безпечною, без бісеру і синтетичних матеріалів. Я також проводжу майстер-класи. Створити картину за дві години практично неможливо. Це вимагає часу, протягом якого ми багато спілкуємося з клієнтами і всі вони зрештою стають моїми друзями.
– Як ставляться друзі до того, чим Ви займаєтеся?
– Вони підтримують мене і постійно допомагають. Коли друзі приходять до мене в гості, то приносять шматки тканини, які я потім використовую в своїх роботах. А ще допомагають мені називати картини. Якщо назва не приходить в голову, розсилаю фото друзям. Коли вони розуміють мої емоції, то одразу з’являється влучна назва. У мене вдома не вистачає місця, тому багато мішків з усім добром зберігають у себе мої друзі.
– Розкажіть, будь ласка, чому присвячена Ваша виставка «Мій всесвіт – моя Україна»?
– Це вже сьома моя персональна виставка і, до речі, перша в будинку художника. Якщо говорити коротко, то мої роботи присвячені красі та Україні. Джерело мого натхнення – це любов до України. Якщо у мене буде шанс зробити щось для України, я обов’язково ним скористаюся. Такої великої кількості мотивів для творчості немає в жодній іншій країні. Особливо мене притягує Житомирщина. Я збираю старі вишиті рушники та сорочки, які вже неможливо відновити і повертаю їх до життя у свої панно. Адже всі вони несуть в собі історію і дуже шкода, якщо вони зникнуть.
Ольга Дідківська переконана, що досягнути успіху може кожен, якщо докладає 98% праці до того, чим займається. А ще художниця вважає самокритичність хорошою рисою, яка не дозволяє розвиватися егоїзму.
