Шановна житомирська громадо, дорогі мої земляки!
Маю за велику честь звернутися до вас, до усіх моїх земляків, які не зі слів знають про те, що для мене означає Житомирщина. Для мене це не просто поліський край із колосальними природними ресурсами, своєрідними пам’ятками історії та багатющими землями. В першу чергу це край людей з натрудженими руками, талановитих науковців та лікарів від Бога, земля воїнів-героїв, які своєю силою духу та незламною позицією завойовують повагу далеко за межами рідної землі. Іще Житомирщина – край людей із красивими душами і чистими помислами, привітних і щирих господарів та творчих особистостей.
Я завжди був гордий, що народився в Україні, що народився саме в селі. Для мене земля, як мама. Переконаний: ми не повинні забувати звідки ми родом і завжди відчувати зобов’язання перед землею, яка нас зростила. Для мене праця на землі – це як генетичний код. Де б я не був, чим би не займався, завжди прагнув зробити щось хороше для краю, який щиро люблю.
Мої земляки добре пам’ятають, що моя непосидючість та робота на результат допомогли довести до ладу одне із занедбаних господарств, яким був свого часу радгосп у селі Ксаверів на Малинщині. Я б не відбувся тоді, якби у мене не повірили люди. Довіра людей, внутрішня відповідальність перед собою, громадою та Богом поклали початок розквіту на тоді відсталого бригадного села. У ньому збудували школу, дитячий садочок, таке важливе відділення зв’язку, яке надавало послуги трьом населеним пунктам, збудували дороги. Підвели до району газ. І це все відбувалося паралельно із відновленням рослинницької і тваринницької галузей.
За часів мого перебування на посаді керівника області, не було жодного дитячого будинку, жодної школи-інтернату, які б я особисто не відвідав, не глянув своїми очима на больові точки цих соціальних закладів та не вирішив їх за короткі строки.
Якби не мої ініціативи, ніколи б Житомир не мав надсучасний Центр Матері і Дитини, не був би побудований новий корпус обласної лікарні, не модернізувався б Житомирський водоканал та не освітлювалися б вулиці. За часів моєї роботи в облдержадміністрації трамвайно-тролейбусне управління не мало жодної копійки заборгованості і славилося на всю Україну. Протягом багатьох років у кожному районі області за мого сприяння будувалися і ремонтувалися соціально-значущі об’єкти.
На жаль, сьогодні влада не завжди розуміє, що потрібно зробити для того, аби люди, які її обрали жили краще. Не завжди влада і зацікавлена у тому, щоб на її авторитет працювали успішні люди. Житомирський регіон – не виняток. У своїй більшості його мешканці лишаються наодинці із проблемами і бідами, особливо це стосується віддалених куточків нашої області. Пригадалися слова славнозвісної Ліни Костенко: «Все менше рук, що вміють сіять хліб. Все більше рук, що тягнуть все у пельку». Прикро, та це правда. І цьому, нарешті, потрібно покласти край.
Не хочу і не буду давати оцінку жодним політикам, жодним партіям. Скажу тільки одне: я не провладний, і не опозиційний. Я самостійний.
Я і мої однодумці, члени Народної Партії беремо участь у місцевих виборах 25 жовтня 2015 року. Запитаєте: «Навіщо вам це потрібно?» Відповідаю: бо я виступаю за те, щоб у суспільстві в усьому здійснювалася політика конкретних справ. Я хочу бачити навколо себе якомога більше успішних людей, аби влада рахувалася із громадянами, а не лише згадувала про них у часи виборів.
Для мене Народна Партія – це та справа, яку я створив і розвиваю, це люди, серед яких я працюю і живу. Сенс моєї громадської діяльності полягає у тому, що усе, що я роблю, роблю не для політики, а для вас, дорогі земляки. Так само має робитися і українська політика. Народна Партія — це, насамперед, громада, в інтересах якої так чи інакше має все робитися. І це має стати нарешті нормою нашого життя.
Багато хто з вас вже переконалися, що я надавав і надаю людям підтримку постійно, а не в переддень голосування. Розміри її залежать від моїх можливостей. На відміну від тих, хто на перше місце ставить гроші, я знаю, що найбільший капітал — це підтримка людей і репутація. Завжди розумів, що успіх приходить насамперед тоді, коли ти навчився бути потрібним людям і громаді. Що я й робив досі і робитиму значно більше, якщо ви довірете мені та моїй команді свій голос 25 жовтня.
А роботи вистачає і на місцевому, і на державному рівні. Ми всі хочемо змін на краще, реальних дій від чиновників і стабільного завтрашнього дня. І мені здається, що я можу бути корисний зі своїм досвідом і уявленнями про те, якою має бути влада, керівники та конкретні дії по відродженню нашого поліського краю. Влада повинна дбати про своїх громадян і захищати їх, ніколи не кидати напризволяще і вміти відповісти за кожну дану обіцянку.
Ви не побачите в виборчій кампанії моїх однопартійців ані агресії, ані реклами. Ми ні з ким не змагаємося, ні з ким не боремося за владу ні в житті, ні в цій виборчій кампанії. Ми нікого не паплюжимо і не перед ким не величаємося. Я тільки пропоную усім, з ким доводиться мати справу, чесну, відкриту, тісну й тривку співпрацю. З цією пропозицією я і звертаюся до виборців як до членів великої громади.
Я гордий тим, що пліч-о-пліч зі мною ідуть справжні патріоти Житомирщини, відомі в області народники, кваліфіковані спеціалісти і просто порядні люди.
Голосуючи 25 жовтня за Народну Партію та команду Рудченка ви даєте наш можливість реалізувати задумане і заплановане.
Тепер вибір за вами. Вибір цей непростий. Але, повірте, народники чують голос народу і ми знаємо, з чого почати відбудову Житомирщини та відродження життя на селі. Зробіть правильний вибір, довірте свій голос Народній Партії, а народники не підведуть!
З повагою та шаною завжди ваш Микола Рудченко
