Юрію Андрійчуку відомі всі нагальні проблеми Житомирської області і він знає шляхи їх вирішення. Юрій Анрійович – кандидат у депутати обласної ради від Народної партії по 48-му округу (м. Житомир).
Протягом 1985-1993 років Юрій Андрійчук був головним інженером механізованої колони № 6 Міністерства енергетики України і саме тоді на Житомирщині побудували тисячі кілометрів ліній електропередач і підстанцій, які й сьогодні забезпечують населення і промисловість світлом. Потім працював директором Західного підприємства електромереж, заступником державного секретаря Міністерства палива та енергетики, першим заступником керівника ДК «Газ України», членом НКРЕ, головою Житомирської облдержадміністрації, директором Житомиробленерго, радником Президента. Зараз Юрій Андрійович – заступник головного державного інспектора України з енергетичного нагляду. Нагороджений почесними грамотами Верховної Ради та Кабінету Міністрів, а також орденами «За заслуги» І та ІІ ступенів.
Жителів області перед початком опалювального сезону хвилюють високі тарифи. Юрію Андрійовичу, як Ви вважаєте, наскільки вони є обґрунтованими і як людям платити за спожиті послуги?
Свого часу, коли я працював в НКРЕ, то займався питаннями тарифоутворення. Якщо взяти рівень тарифів 2014 року, то вони були значно нижчі, ніж сьогодні. Саме тому, як депутат обласної ради, вбачаю необхідність ініціювати звернення облради до регулюючого органу, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та до Уряду з вимогою встановити реальні ціни і тарифи. Значне підвищення тарифів, незважаючи на пільги і субсидії, відчуває кожен житель області. Саме тому, необхідно докласти зусилля, аби зменшити цей тягар. Якщо прив’язати доходи громадян до курсу твердих валют, то вони не просто не зросли, а навпаки, зменшилися. З огляду на це, я виступаю за те, щоб субсидії були адресними, тобто доходили до того, кому це найбільше потрібно.
Чого Вам вдалося досягти за період депутатства в обласній раді шостого скликання?
Намагаюся приймати виважені рішення щодо проблем, які вирішують депутати обласної ради. За цей час вдалося газифікувати десятки населених пунктів у Попільнянському, Новоград-Волинському, Ємільчинському, Андрушівському та Червоноармійському районах. Особисто приймав у цьому участь та вирішував питання з НАК «Нафтогаз України» щодо підведення газопроводів середнього тиску для забезпечення населення газом. Окрім цього, постійно контролював стан електрифікації та освітлення в населених пунктах. Це ті питання, які я піднімав і що намагався втілити в життя.
Які у Вас наміри, якщо станете депутатом обласної ради вже вдруге?
Буду продовжувати в тому ж руслі. Потрібно завершити газифікацію тих населених пунктів, жителі яких хочуть користуватися блакитним паливом. Держава за свій рахунок має провести підвідний газопровід до села, а якщо люди хочуть, то повинні створити кооператив і далі підводити газ до своїх осель.
Ви акцентуєте увагу на необхідності газифікації, але керівництво області активно обговорює перехід на альтернативні види палива. То як же бути людям?
Газ у в сьому світі дорогий і ми ніколи не купували його дешево, бо газу власного видобутку для України було недостатньо. При цьому, його запаси вичерпуються і тому зростає ціна. Маємо пам’ятати, що він не просто енергоносій, а й сировина для хімічної промисловості. Саме тому Житомирщина має йти двома шляхами. По-перше, мінімізація втрати тепла шляхом утеплення приміщень. По-друге, використання альтернативних видів палива, доступних в області, на приклад, відходи деревообробної промисловості. Але водночас кожен житель Житомирщини повинен мати доступ до газу. Якщо готові платити – користуйтеся, а ні – обирайте альтернативу. На 100% замінити газ альтернативними видами палива сьогодні неможливо. При цьому, 2, 5 чи 10 років ми зможемо використовувати дрова. А що потім? Ліс так швидко не росте. Не потрібно кидатися з одних крайнощів до інших. У господарській системі області має бути чітко визначено, де доцільно використовувати альтернативні види палива, а де споживання газу має продовжуватися. Кожен житель області сам приймає рішення, чим обігрівати свою оселю. Звичайно, наука не стоїть на місці і зараз є багато розробок щодо перспективних джерел енергії, на приклад, ядерний синтез і термосинтез, але їх впровадження вимагає значних фінансових вливань.
Юрію Андрійовичу, а які проблеми області потребують нагального вирішення?
Питання № 1 – це працевлаштування і створення нових робочих місць. У сільській місцевості на місці потужних колгоспів зараз руїни і пустка. На очі навертаються сльози від того, що ми це допустили. Не набагато менше проблем і в інших галузях, вирішенням яких має займатися керівництво області та держави. Окрім працевлаштування потрібно подбати і про розвиток економіки загалом.
На яких проблемах свого округу маєте намір зосередити увагу як депутат обласної ради?
Безперечно, це житлово-комунальне господарство. Потрібно першочергово мінімізувати втрати тепла і води, аби люди платили лише за спожиті енергоносії. Вихід тут єдиний – це 100% встановлення лічильників на газ, електроенергію, тепло і воду. Житомиряни повинні сплачувати тільки за те, що споживають, а не за безгосподарність підприємств, у вигляді необґрунтованих втрат у мережах, і якісь міфічні цифри у квитанціях. Чинне законодавство не створює жодних бар’єрів, аби втілити це в життя. Треба піднімати питання про виділення необхідних коштів, аби протягом одного року забезпечити встановлення лічильників у Житомирі. При цьому, фінансування їх встановлення має здійснюватися за рахунок підприємств-монополістів, які надають житлово-комунальні послуги, а не за кошти населення. Я готовий цим займатися, залучившись підтримкою обласної ради, міської ради та Кабінету Міністрів.
Як Ви оцінюєте потенціал Житомирської області?
Житомирщина багата корисними копалинами. У першу чергу це граніт. У нас є розвідані поклади мармуру, але розробка таких родовищ коштує дорого. Вважаю, що фінансування розробки родовищ корисних має здійснюватися за рахунок як вітчизняних, так і закордонних інвесторів. Щодо бурштину, то тут однозначно повинна бути монополія держави. У нас багато лісів, але вирубуючи їх, потрібно особливу увагу приділяти новим насадженням. Безумовно, не можна забувати і про нашу багату і щедру землю. Коли був головою облдержадміністрації, то пам’ятаю, що в с.Сокільча Попільнянського району селекціонер виводив сорти пшениці, які давали врожайність по 120 центнерів з 1 га.
Ви нікого не критикуєте. Як Вам це вдається?
Хіба від того, що ми постійно будемо розказувати, що в сусіда щось гірше, то в нас стане краще? Можна займатися критиканством постійно, але це нічого не змінить. Люди самі роблять висновки про владу, коли оцінюють власні доходи. Саме гаманець пересічного громадянина є індикатором роботи влади та добробуту в державі. Я керуюсь таким принципом: краще робити конкретні справи, брати на себе відповідальність за визначену ділянку роботи і відповідати за це перед громадою.
