У Житомир вже втретє завітав письменник Мирослав Дочинець.
Напередодні книжкової гостини «Сонячне слово», що відбудеться 29 жовтня в коледжі культури і мистецтв ім. Івана Огієнка, Мирослав Дочинець зустрівся зі своїми читачами в обласній бібліотеці для юнацтва.
Творча зустріч із житомирськими шанувальниками творчості автора тривала не одну годину. При цьому, вона проходила у форматі діалогу, бо, як наголошує сам письменник, монолог – це розмова для себе.
Журналістам вдалося перед початком зустрічі поспілкуватися з улюбленим для багатьох житомирян письменником. Пропонуємо нашим читачам інтерв’ю з одним із найпопулярніших сучасних українських авторів, лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка Мирославом Дочинцем.
– Пане Мирославе, що цього разу Ви привезли житомирським читачам?
– Себе привіз, як не дивно… Найновіша книжка – це «Книга надиху» з підзаголовком «Уроки світу, неба і людей». Коментувати тут непросто, бо потрібно заглянути в книгу. Це короткий звіт про мої уроки, мою житейську, духовну, моральну, професійну школу, тобто все що мене в цьому світі навчило. Мова йде про людей, обставини, Бога, життя, мої вчителів. До речі, серед вчителів було мало педагогів, а це були дуже несподівані люди з подарованими новими знаннями, відчуттями, істинами. Тут зібрані мої спогади, одкровення і спостереження. «Книга надиху» говорить сама про себе – це те, що нас у цьому світі надихає, дає нам силу опору, робить нас тими, якими ми є і маємо бути.
– Ви вже втретє у нашому місті. Розкажіть, будь ласка, чим для Вас особливий Житомир?
– Місто має особливу складову у своїй назві – мир. Окрім того, воно ще й пахне гарне, житом, хлібом. У вас тут прямо на вулицях хліб, чого я не бачив в інших містах. Житомир – світле місто, в якому відчувається внутрішня присутність миру. Тут багато простору, повітря, широти, благодаті. Взагалі Житомирщина – це особлива земля, земля особливої концентрації талантів, яка подарувала багато літераторів – моїх колег, вчителів. Моя книга тут – як удома, їй тут гарно, привільно, вона – в добрих руках.
– Чому, на Вашу, думку потрібно сьогодні навчати нашу молодь, адже творча зустріч відбувається саме в бібліотеці для юнацтва?
– Ви знаєте, людей не треба ділити на молодь, зрілих, старших та навіть на дітей, бо вони часто більше і точніше відчувають, ніж ми. Молодь вчить нас, Україну і весь світ, як не бути бідними і рабами. Саме молоді люди створили Майдан, армію та волонтерство. Наша країна в надійних, дбайливих і вмілих руках. Нам ще потрібно трішки почекати, бо молодих не пускають зараз до влади, але й вони до неї особливо не рвуться. Молодь має важливі завдання – рятувати країну, територію духу і територію землі. Прийде час і дуже скоро молодь візьме країну в свої руки і поведе її туди, куди потрібно.
