Перед тим, як розпочати роботу в майстерні, Даша заварює ароматний трав’яний чай в улюбленому чайнику. Вона вже звикла до того, що кришечка обов’язково падає на підлогу, але не розбивається. Посуд з червоної глини ручної роботи більш міцний та витривалий, ніж той, який заполонив наші кухні. Та якщо улюблений атрибут навіть і розколюється, то це добрий знак. За словами майстрині, глина вбирає весь негатив та очищає людину. Саме тому, розбита чашка чи тарілка обов’язково принесуть в життя позитивні зміни.
Молода житомирська майстриня Експресія, яку насправді звуть Даша, вже два роки виготовляє своїми руками з червоної теракотової глини посуд, обереги, прикраси, підставки для ароматичних ламп та навіть люльки. 10 грудня у житомирській кав’ярні «Друзі&Кава» відкрилася виставка її робіт, де можна придбати оригінальні глиняні вироби ручної роботи.
Ми зустрілися з Експресією під вечір у затишній кав’ярні, коли вона розкладала роботи. Майстриня розповіла про свій творчий і загадковий світ.
Розкажіть, будь ласка, як кравчиня за фахом почала займатися авторською керамікою?
Я завжди прагнула до чогось творчого, але не знала, що це буде. Довго шукала себе і знайшла. Мій тато скульптор, тому думаю, що це мені передалося спадково. Пригадую, як у дитинстві купалася в копанці на дачі. Там була глина з піском і я любила ліпити з неї посуд. Свої вироби тоді сушила на траві, але вони розсипалися через великий вміст піску. Поштовхом до такого захоплення стали життєві обставини. Майже три місяці я разом із сином жила в горах у Криму. Ми спали в наметах, а поблизу не було магазинів, культурних чи розважальних закладів. Тільки гори, море і небо над головою. Там я познайомилася із керамістами, які робили глиняний посуд рукамі продавали його. Мені стало цікаво. Я зліпила маленький медальйончик і привезла у Житомир шматочок глини. Коли повернулася додому, то спробувала і вже не змогла від цього відірватися. Якось так вийшло, що у мене почали запитувати, чи можу зліпити конкретні предмети. Тоді зрозуміла, що цією справою я займаюся серйозно. Отак я ліплю вже два роки.
Де Ви берете червону глину?
У місті Слов’янську Донецької області є завод, де замовляю глину. Там її копають, очищають, спресовують так, щоб не було проміжків із повітрям і продають. Я телефоную на підприємство і менеджер приймає моє замовлення, а потім отримую глину.
Чи не виникає проблем із замовленням такого матеріалу з огляду на те, що місто знаходиться близько території, де тривають військові дії?
Зараз проблем немає, бо Слов’янськ звільнили наші воїни. Однак, коли там це все починалося, отримати глину було неможливо. Тоді всі гончарі України потерпали від того, що ж буде далі.
Думаю, що нашим читачам буде цікаво дізнатися, як шматочок глини перетворюється у Ваших руках у справжні шедеври. Опишіть процес виготовлення глиняного посуду.
Спочатку я дістаю глину і обгортаю її мокрим рушником, аби вона розм’якла. Так матеріал лежить з вечора до ранку. Потім відрізаю потрібний мені шматок, збиваю його руками в рівномірний комочок і починаю ліпити. Після цього готовий виріб протягом тижня-двох сохне на підвіконні чи на поличці. Взимку викладаю над батареєю, а влітку на сонці для цього достатньо двох діб. Далі ставлю в піч, де він опалюється протягом 10 годин. Температура поступово піднімається до 900 градусів. Після цього ще дві доби все залишається в печі і охолодає. Тоді вироби дістаю. Вони дуже пористі і мають колір цегли. Для того, щоб посуд не вбирав вологу від їжі, ці пори потрібно закупорити. Я використовую метод наших предків, а саме молочне випалювання. Посуд купається в молоці, вбираючи цінні жири. При цьому, молоко має бути натуральним, а не магазинним. Згодом ставлю на рушник, аби рідина стекла і відправлюю вже в газову духовку, яку поступово нагріваю до 270-300 градусів. Саме при такій температурі молоко починає запікатися, закупорюючи пори на поверхні глини. Аби закріпити результат і зробити посуд ще більш практичним, я покриваю його ганозісом. Цей метод використовували ще в давньому Єгипті. Взагалі, ганозіс – це суміш лляної олії та бджолиного воску, якою я змащую вироби всередині і зовні. А вкінці жорсткою щіточкою все зчищую і посуд чи прикраси готові.
Як Ви освоїли технологію виготовлення виробів із глини?
Спочатку я цікавилася, як опалювати глину. Дуже довго у Житомирі шукала піч, але не знайшла. Моєї маленької вистачало лише на медальйончики. Постала потреба розширити її потужності. Зверталася до шістьох різних майстрів і всі мені відмовляли. А потім врешті-решт знайшлася людина, яка погодилася спробувати. Півроку він збирав мені таку піч і в нього вийшло. Щоб освоїти обробку глини, я дивилася в інтернеті майстер-класи російського майстра Олександра Повєріна.
Наші предки користувалися глиняним посудом, а ми перейшли на фарфорові, металеві та навіть пластикові кухонні атрибути. Чим особливі вироби з глини?
У глиняному посуді відрізняється не лише смак їжі, а й ставлення до неї. Мої знайомі відзначають, що кава із глиняної чашки набагато смачніша, насиченіша та ароматніша. Такий посуд корисний тим, що він живий. Кажуть, що глина забирає негатив, тому коли розбиваються чашки або тарілки – це гарний знак. У такий спосіб ми очищаємося.
Художня кераміка вийшла за межі Вашого захоплення. Це вірно?
Виготовлення виробів із глини стало способом мого життя. Це хобі, професія і заняття, яке приносить прибуток. Я здебільшого працюю на замовлення. Якось попросили виготовити сервіз на 40 предметів. Мушу попередити, що замовлення неможливо підготувати одразу на наступний день. Клієнтам доведеться чекати на свій виріб як мінімум півтора тижня. У мене вже з’явилася помічниця. Це моя подруга. Вона дуже талановита і думаю, що в неї все вийде.
Як можна замовити Ваші вироби?
Каталог моїх виробів можна знайти в соцмережі: vk.com/art_glina.
Можна написати лист: [email protected].
Контактний телефон: (093) 609-52-15.
