Свято Стрітення, в народі “Стрічання”, “Громиця”, “Зимобор” відзначають через 40 днiв пiсля Рiздва Христового, 15 лютого.
До прийняття християнства в цей день слов\’яни відзначали зустріч зими з весною.
Християни східного обряду відзначають Стрітення Господнє як пам’ять про те, що Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження, де відбулася зустріч зі старцем Симеоном. Богослови тлумачать цю зустріч дитини Христа із Симеоном як зустріч Старого і Нового Заповітів, зустріч даного єврейському народу Закону Божого і найвищого закону Божественної любові, принесеного у світ Ісусом Христом.
На Стрітення в церквах освячують воду, святять й свічки.
Посвячені на Стрітення свічки називаються громичними, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб вберегти людей і худобу від грому. У день Стрітення, прийшовши з церкви, запалювали громичну свічку – щоб весняна повінь не нашкодила посівам і щоб мороз дерева не побив.
Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця». Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір\’ями, мають виняткову силу і оберігають оселю бурі, зливи чи смерчу, ниву — від буреламу чи граду, а членів родини — від «злого ока» та хвороб. Літом, коли часто – густо гуркотіли грози, а бликавка могла влучити в господарські та житлові будівлі, у хатах запалювали громничну січку, як надійний оберіг від лиха.
Стрітенська вода мала такі ж властивості, як і Йорданська. Коли святили в церкві воду, віруючі набирали тієї води в нову невеличку посудину, приносили додому і пильно берегли: їй приписували особливу силу. За народним уявленням вона цілюща, нею натирали хворі місця і вірили, що це допоможе. Вважали, що найкраще ця вода допомогала від пристріту – хвороби, що спричиняло погане око. Стрітенською водою кропили й напували худобу – щоб не хворіла. Пасічники берегли цю воду весь рік і кропили нею вулики кожної першої неділі по молодикові. Вірять в цілющу силу стрітенської води багато людей й донині.
