Я дуже люблю відкривати для себе щось нове, цікаве, незвичайне. В цьому мені допомагають книги, батьки, вчителі. Та цікавіше побачити все на власні очі. Поки що я відвідала лишень Житомир, Львів та Переяслав-Хмельницький, але все ще попереду. Новим містом, котре я спробувала відкрити для себе став Чернігів. Я вирушила до цього міста разом зі своїми однокласниками.
А чи знали ви, що Чернігів названо на честь дочки князя Чорного? Існує легенда, що його дочка вистрибнула з вікна княжого терему, щоб уникнути знущань ворогів, котрі стояли облогою навколо міста. Дехто розповідає, що Чернігів завдячує своєю назвою темним, дрімучим, «чорним», лісам, які з усіх боків оточували місто.
Спершу ми відвідали селище Козелець. Ми побували у Соборі Різдва Богородиці, спорудженого у 1752–1763 роках на замовлення графині Наталії Розумовської. Собор має два яруси: на першому знаходиться усипальниця Розумовських, а на другому, власне, сам собор. Витончені архітектурні форми, скульптури та елементи живопису створюють особливий настрій. Після цього ми пішли до Музею ткацтва Чернігівщини, котрий знаходиться в приміщені не діючої Вознесенської церкви. Там саме відбувалась виставка робіт жительки Козельця. Вишиті бісером картини, писанки, твори живопису захоплюють грою кольорів та майстерністю виконання. Також у цьому музеї представлені ткацькі верстати, знаряддя для обробки льону, вишиті рушники, літній та зимовий одяг, та вироби з соломи та дерева.
Після екскурсій та невеличкої прогулянки по Козельцю ми вирушили до самого Чернігова. Там ми відвідали багато монастирів та храмів. Також побачили славнозвісні пушки на валу. Алея, де вони знаходяться, є улюбленим місцем для прогулянки у багатьох жителів Чернігова. З валу відкриваються красиві пейзажі загадкового міста. Найбільше, всім запам’ятався спуск до Антонієвих печер. Це печерний комплекс у Чернігівських Болдиних горах. На цих горах, у давні часи, розміщувалися язичницькі капища. За переказами, в них Антоній Печерський викопав печери і заснував монастир. Глибина печер від 2 до 12 метрів. Це приблизно дорівнює висоті 3-х поверхового будинку. Там нас полякали захоплюючими історіями про привида, що за розповідями й досі ходить печерами.
Мене та моїх однокласників вразила та зачарувала краса Чернігова. Це чудово відкривати для себе нові міста власної країни. Правду казав Св. Августин: «Світ – це книжка і той, хто не подорожує, читає лише одну сторінку.»
