Альоні Залізко 32 роки. Вона мама двох діток – хлопчика 7 років та дівчинки 2,5 років. Після загибелі чоловіка не має коштів на повноцінне утримання родини. Адже зараз вона у декретній відпустці.
Родина загиблого живе за рахунок виплат на дитину 1000 гривень, а також щомісячної допомоги від міської ради – 1300 гривень.
Її чоловіка Олександра Залізка мобілізували 1 березня минулого року. Півтора місяці чоловік проходив навчання у Новограді-Волинському. Далі його відправили в складі 54 бригади на Донбас. Там він був кулеметником. Майже увесь час перебування на сході України воював на передових позиціях.
Військовослужбовець загинув за кілька днів до демобілізації
Олександр загинув в с. Луганське Донецької області в квітні 2016 року за кілька днів до демобілізації. Його разом з іншими двома військовослужбовцями «накрила» російська диверсійна група. З почестями солдат похований на Смолянському військовому цвинтарі в Житомирі.
«22 квітня в 10 вечора ми востаннє розмовляли. Він йшов на чергування, заступив на пост. Все, а 23 квітня о 10 ранку мені подзвонили з військової частини, що загинув о 6.20 зранку. Він і ще один військовий загинули, ще одного забрали в полон. Їх було троє на чергуванні. Зайшла диверсійна група. Він мав повернутися додому 26 квітня разом з усіма іншими хлопцями. Чоловік ще після Майдану, коли меншій донечці було 2 місяці, хотів йти добровольцем, але тоді я його відмовила. А через рік його забрали», – розповідає Альона Залізко.
Дружині учасника АТО не дають документів, потрібних для оформлення допомоги
Після похорону вдова звернулася в управління соціального захисту населення. Там дали список документів, які потрібно зібрати, аби отримати посвідчення сім`ї загиблого військовослужбовця.
Але військкомат не надає необхідних документів. Там пояснюють – їх не присилають з військової частини впродовж кількох місяців. У військовій частині кажуть – проводять розслідування. Вже четвертий місяць Альона ходить по кабінетах в пошуках допомоги.
Вона неодноразово зверталася у військову частину, міський військкомат, на гарячу лінію Міністерства Оборони, але результатів ніяких і досі немає.
«Без статусу вдови військовослужбовця я не можу подати документів ні на дитячу пенсію, ні на квартиру, ані на інші виплати. Перше, що мені потрібно, – це оформити статус. Я не оформила, бо мені треба документи з військової частини. А документів не дають, пояснюють, що йде розслідування. Може, хочуть викрутити, що сам застрелився, – міркує Альона Залізко, – Я дзвонила багато разів у військову частину. Спочатку мені там говорили, що ми все оформимо за місяць, далі трубку не брали. Я дзвоню по 10 разів на день, ніхто не відповідав і не передзвонював».
Зневірившись у спробах знайти правду в Житомирі, рідні Олександра намагаються добитися справедливості в Києві. Родичі звернулися в приймальню Міністра Оборони. Однак і там не сказали, коли жінка отримає допомогу від держави.
Альона Залізко каже, що і в Житомирі, і в Києві хочуть перекваліфікувати загибель Олександра. Чиновники натякають, що напередодні чергування солдат здав свій військовий квиток на оформлення документів на демобілізацію, але його все одно поставили на пост. Хоч і це було незаконно.
А паралельно із біганиною по кабінетах чиновників, Альона складає копійку до копійки на школу та садочок для своїх двох дітей.
