«Завжди знала, що спорт – це не моє. Якщо займалася фітнесом, то максимум один місяць, аби використати абонемент. Але здебільшого мене не вистачало і я покидала такі заняття ще раніше», – розповідає про себе Анна Катмакова із Житомира.
Протягом останніх трьох місяців дівчина повністю змінила своє ставлення до спорту. Тепер драгонбот став її хобі і Анна захоплено розказує про перемогу над собою.
У щоденному житті Анна Катмакова баріста – готує запашну каву і знає багато цікавинок про цей напій. Комунікабельність і тактовність одразу перетворюють її у дивовижного співрозмовника. Коли бачиш тендітну молоду дівчину, яка восени скомпонувала гардероб в освіжаючому зеленому кольорі, навіть не приходить в голову, що вона займається спортом для сильних духом.
Про своє нове захоплення, яке надихає на амбітні плани і зовсім не заважає роботі, Анна Катмакова розповіла сайту «Житомир-онлайн».
Від барабанщиці на драконі – до учасниці найпрестижніших змагань
Драгонбот – це вид спорту, історія якого бере свої витоки ще понад 2000 років тому в Китаї. Спортсмени змагаються на 20-місному човні-драконі довжиною 12,5 метрів. Його обов’язковими атрибутами є голова та хвіст дракона. Окрім веслувальників на борту є ще барабанщик та кермувальник.
Шлях Анни в драгонбот виявився несподівано простим. Все розпочалося лише три місяці тому. Дівчина дізналася, що у Житомирі збирають команду для участі в спортивно-оздоровчому фестивалі «Поліський дракон». Вирішила просто поїхати, аби побачити як виглядає човен-дракон, а їй запропонували побути барабанщицею.
«Барабанщиця задає ритм. Веслувальники кажуть, що легше пливти, коли чують ритмічні звуки, які мотивують їх долати дистанцію», – пригадує Анна.
За скромною роллю барабанщиці ховалася насправді витривала веслувальниця. У цьому дівчина переконалася після 8 тренувань перед змаганнями. Якось на човні була порушена рівновага і Анні запропонували взяти весло та допомогти команді пройти маршрут на воді.
Емоції та враження перевершили всі очікування тендітної дівчини: «Це було класно! На воді повністю відключаєшся від усіх буденних справ. Ти витрачаєш сили, але духовне задоволення компенсує фізичну втому. Це таке єднання з природою, яке словами не описати».
Спортсмени одразу помітили енергію та завзятість Анни і запропонували взяти участь у змаганнях. Перший виступ дівчини у складі команди «Z-Dragon» 25 вересня на фестивалі приніс усім її учасникам третє місце у запливі на 100 метрів.
«Ми отримали море задоволення! При цьому, в нашій команді не було жодного професійного спортсмена. Саме тоді я зрозуміла, що мені це подобається», – каже Анна.
Після фестивалю «Поліський дракон» Анну Катмакову запросили вже в професійну команду Житомирської області «Сальса Драгонбот», яка згодом прийняла участь у найпрестижнішому змаганні за Кубок України «Осінній марафон» – гонка на 12000 м на Дніпрі. Після трьох підготовчих тренувань спортсменка-початківець 15 жовтня долучилася до запливу на 12 тисяч метрів.
Анна зізнається – не вірила, що зможе подолати таку довгу дистанцію: «Для мене участь в «Осінньому марафоні» стала в першу чергу боротьбою із самою собою. Я була впевнена, що не прогребу таку відстань. Надворі прохолодно, але через 15 хвилин на драконі вода в річці стала кип’ятком. У змішаному класі (8 дівчат і 12 чоловіків) ми опинилися на сьомому місці, але особисто мені воно стало як перше. Зате пишаюся, що наша команда «Сальса Драгонбот» вже другий рік поспіль посідає третє місце. Від срібла спортсменів відділяли лише 0,4 секунди».».
За словами дівчини, драгонбот – це спорт, який не диктує вікових чи гендерних обмежень. Там рівні всі – молоді і старші спортсмени, жінки та чоловіки.
Шлях до мрії про збірну України
Після київських змагань Анна Катмакова поставила собі за мету потрапити у збірну України. Попереду в неї три місяці інтенсивних тренувань та два екзамени, де вона має продемонструвати свою фізичну підготовку та витривалість. Дівчина вважає, що драгонбот аж ніяк не заважатиме її професійній діяльності.
На запитання, що змінилося після двох змагань, Анна відповідає: «Вперше у житті я поставила собі серйозну ціль, до якої впевнено йду. Я навіть сплю з мрією потрапити у збірну і поїхати в її складі на змагання».
У багатьох жінок, які починають займатися спортом, виникають побоювання, що статура набуде чоловічих рис. На тілі з’являться помітні м’язи, плечі стануть широкими і красу не врятують ні сукня, ні взуття на підборах. На щастя, такі стереотипи не про драгонбот. Анна Катмакова стверджує, що тренування і змагання не псують жіночності. Представниці прекрасної статі, які полюблять цей вид спорту, будуть витривалішими і вимогливішими до себе.
За спостереженнями дівчини, жінки у драгонботі вчаться не відступати і справді стають сильними духом. Жодна із учасниць команди не кидає весла і не скаржиться, що їй болять руки або ноги. Вони гребуть нарівні із чоловіками, щоразу роблячи маленький крок до перемоги над собою.
Анна Катмакова запрошує всіх бажаючих прийти і спробувати, що таке драгонбот та відчути командний дух. Дівчина впевнена, що особливо це сподобається тим, хто не любить спорт і серйозно ним не займався.
