Сьогодні, 11 січня, ми відзначаємо найбільш ввічливе свято року – День “дякую”. Така традиція з\’явилася з ініціативи ЮНЕСКО та ООН.
Українці виражають вдячність словами “дякую”, “спасибі”, а останнім часом — ще й новомодним “сенкую”, що поєднує в собі англійське “thank you” і українське “дякую”. До речі, за підрахунками фахівців з етикету, середньостатистичний ввічливий українець дякує іншим близько 50 разів за день. Докладніше про традиції вдячності говоримо з Оксаною Рихліцькою, кандидатом філософських наук КНУ ім. Т.Г.Шевченка.
– Звідки взялася традиція дякувати?
– Ще первісні люди розуміли, що за хороший вчинок, з якого вони мають користь чи задоволення, треба віддячити іншого- чи словами, чи дією.
– А яке походження українських слів “дякую” і “спасибі”?
– Друге зародилось ще в часи язичницьких вірувань, воно означало “спаси, Біг” або “спаси, Бай” – таке собі звернення до язичницького бога. В Україні почали виражати вдячність словом “спасибі” наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Так воно закріпилося у нашому мовленні до сьогодні. Щоправда, нині дехто трактує його як “спасибі, Боже”, прагнучи відійти якомога далі від язичництва. А от стосовно “дякую”, то його розуміють у багатьох країнах Європи, бо звучить воно схоже: у польській мові – dziekuje, у німецькій – danke, у чеській – dekuji, у словацькій – dakujem… До речі, обійми, поцілунки, рукостискання – усе це також може виражати вдячність в Україні, адже в нас нема чітко прописаних норм подяки.
– А в інших країнах вони є?
– Так. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки людину, якій дякують, плескають по плечу, притискають до себе. Експресивні італійці обіймають та цілують співрозмовника. Китайці не люблять тактильних контактів. Коли вони дякують одне одному, між ними має залишатися певна інтимна відстань, особистий простір, який не можна порушувати. Японці на знак вдячності кланяються одне одному, при цьому кут поклону відіграє велику роль. В Індії людина, яка подає нужденному милостиню, дякує йому за це, бо вона цією ж пожертвою поліпшує собі карму.
– Кажуть, що “дякую” в кишеню не покладеш. Звідки взявся такий вислів?
– Це так звана народна творчість. І я раджу бути обережними з такими виразами. Їх можна вживати, але лише у жартівливій бесіді. Іншу людину можуть образити такі слова. До речі, слово “дякую” часто називають чарівним. А все тому, що ним можна пом\’якшити складну конфліктну ситуацію, воно примножує позитивні емоції, змушує людей усміхатися, радіти. Середньостатистична людина дякує приблизно 50 разів на день. Хоча все залежить від її виховання, манер. Що щиріше людина дякує іншим, то більше добра примножує сама собі.
До речі, слово “дякую” часто називають чарівним. А все тому, що ним можна пом\’якшити складну конфліктну ситуацію, воно примножує позитивні емоції, змушує людей усміхатися, радіти. Середньостатистична людина дякує приблизно 50 разів на день. Хоча все залежить від її виховання, манер. Що щиріше людина дякує іншим, то більше добра примножує сама собі.
