Новий день – нове приниження на національному ґрунті…
Лікарня #2.
Мені треба було зробити деякі обстеження. Я витерпіла затримку на 40 хвилин по незрозумілим причинам, хоча вдома залишився чоловік з дітьми, який мав би вже піти на роботу, а я мала би вже бути вдома…
Ще мене оглянув не той лікар, який повинен був, бо із-за великої часової затримки вона вже пішла на “5-тихвилинку”..
Я витримала двох лікарів, які обслуговували мене російською…. Я ж маю бути толерентна, так?…. Ми ж були стільки років під російською окупацією….
Настав момент оплати. Я глянула на оформлення моїх обстежень – все російською…. Запитала, чому ж так? Якщо коротко, то я почула таку відповідь:
– Бо я так звикла!
…- То давайте, можливо, будемо відвикати і повертатися до свого, українського?
– Ви яку мову вчили в школі?
– Обидві. А потім ще й третю.
– От і харашо.
– Тільки не кажіть, що Ви не вивчали в школі українську мову.)
– Вивчала.
– Ну, от.
Дивлюсь на чеки, які вона мені виписує, і знову негативно дивуюсь, бо після розмови вона продовжує писати мої дані російською…..
Та ще й помилилась у моєму році народження..
Роблю зауваження, що вона помилилась, а моє прізвище пишеться російською не так. Я ж не сподівалася на те, що вона навіть це буде писати російською… Моє прізвище російською пишеться так: Малецкая-Колисньік. Його друга частина не змінюється під російський лад!
Людина так і не почула мене, на жаль… Розійшлись на тому, що я сказала, що не розумію такого ставлення до нашої мови. Хоча би чеки вже можна було виписати українською мовою…
