Не знаю, як вас, читачу, а мене просто шокував новий лозунг президента «Або Порошенко, або Путін!», котрий з’явився на форумі, де Петро Олексійович оголосив про своє висування на повторний термін.
Я передбачав, що Порошенко так просто не здасться і кампанія буде досить драматичною. Передбачав я, що владна команда ні перед чим не зупиниться. Як не зупинилася вона й 5 років тому, коли висунула відверто маніпулятивні лозунги щодо обіцянки негайного припинення війни, зміцнення курсу долара до 10 гривень, підняття життєвого рівня населення, боротьби з корупцією, встановлення незалежного судочинства і т.д. Тобто, досвід використання великої брехні ця команда мала.
Але мене просто вбиває, що совісті у цих людей ні на гріш! І вони не моргнувши оком і нині підуть на будь-які спекуляції, щоб лише втримати державне кермо й далі вичавлювати з цієї нещасної і вже вкрай зґвалтованої країни останні соки.
Врешті, гаразд, можна й так питання ставити – «Або я, або Путін». Але ж якщо для цього є моральні підстави. Якщо людина не виконала практично жодної із того, що обіцяла, якщо вона довела країну до втрати частини своєї території, знецінила національну грошову одиницю, перетворила країну на найбіднішу країну Європи і після цього з пафосом заявляє, що лише вона здатна протистояти агресору і зробити українців щасливими!
У тебе ж було 5 років, для того, щоб це зробити. А ти лише зміцнив свої статки й перетворив своїх громадян на жебраків і вигнанців із власної країни. І тепер знову хочеш до влади, використовуючи відверту маніпуляцію з протиставленням себе, як єдиного опонента Путіна в Україні.
Не думаю, що українці в масі своїй купляться на цю «геніальну» вигадку, за якою абсолютно нічого не стоїть. Петро Олексійович не зміг практично нічого протиставити пану Путіну. Він здав йому все, що той тільки захотів. І якби не реакція Заходу, то ми б справді мали б і Малоросію, і велику війну, поки Порошенко проводив би паради в Києві як під час Іловайська.
Ця команда себе повністю дискредитувала. І рейтинг її лідера красномовно про це свідчать. Треба сподіватися, українці будуть послідовні в своїх оцінках і захочуть обрати в свої очільники людей, котрі справді потурбуються про їхнє реальне життя. А не будуть імітувати боротьбу за їхній добробут. І при цьому дурити їх, дивлячись їм в очі.
