Чим ближче вибори, тим менше сил і терпіння залишається у людей. Змучені безкінечними роликами по телебаченню, бігбордами з обличчями і заліпленими листівками під\’їздами, автозупинками, парканами люди втомлюються, перестають осмислено сприймати матеріали передвиборчої агітації.
Саме цим, найпевніше, і зумовлюється поява все більшої кількості інформації про всіх кандидатів. Чому саме до цієї інформації варто прислухатися Бо це більше схоже на крик душі, ніж на якісь політологічні технології. Про що мова?..
Кілька днів тому, на фейсбук-сторінці відомого в Житомирі викладача, медіа-експерта з протидії ворожій пропаганді та маніпуляціям у інформаційному середовищі, члена секретаріату Національної спілки журналістів України з\’явився наступний пост:
«Пане Сергію Кузьміних, змушений писати на сторінку, бо телефон Ви не берете. Пам\’ятаєте, Ви просили дати Вам людей для роботи на сайті Вашої організації та на сайті 0412 Пройшло вже більше півроку, а Ви з ними так і не розрахувалися. А хіба це не турбота про маленького українця Маю надію, що Ви все ж таки розрахуєтеся з Вашими колишніми працівниками».
У нас немає причин не довіряти пану Андрію, зважаючи на його сформовану роками репутацію і послужний список. Тому ця інформація нас просто збентежила: не віддати гроші дітям, студентам, які на тебе ж і працювали? Як це називається? Не ставши ще депутатом, людина так себе поводить? Що ж буде далі? Чому той, хто у себе на сторінці пише одне: про неприпустимість красти гроші у людей, про те, що треба бути чесним і змінювати країну, що тоне в крадіжках і корупції, у житті поводиться зовсім по-іншому?!
Сергій Кузьміних, ми підтримуємо пана Андрія і закликаємо Вас: не ставайте господарем, якому винні і на якого працюють слуги, адже Ви ж обіцяли бути слугою свого народу і своїх людей, а не навпаки!
Немає нічого гіршого, ніж розчарування від розбивання великої довіри до примітивних низьких вчинків
