Прогулюючись вулицями рідного міста ми рідко задумуємося над вивісками закладів, які так нам знайомі: “Сaffeggio“, “Kavatti “, “Файна Кнайпа “, “Кочерга “, “Бірвілль “, “Грінвуд “, “Вульф”..
Та об’єднує їх одне – над розробкою логотипів цих закладів займалася одна талановита людина – дизайнер Вячеслав Славковіч.
В спекотний сонячний день ми зустрілися у редакці сайту “Житомир-онлайн”, щоб поговорити про дизайн найвідоміших закладів нашого міста.
Вячеслав із задоволенням розповів не лише про оновлення кав’ярень “Kavatti“, та “Сaffeggio“, порадив яку каву в них придбати, але й занурив у приємні спогади про колоритний заклад, якого вже немає в Житомирі – паб “Чако”.
Згадаймо всім відомий паб “Чако”
– Там була моя назва, логотип і колоритний інтер’єр, який розвивався.
Одразу і не скажеш, та паб спочатку мав бути кав’ярнею, назва “Чако” це також “чай” та “кофе”. А Чако — за легендою біле слоненя, що допомогає плантаторам.
Та потім один із засновників закладу додав поруч першу на той час точку продажу “Бірвілль” . І коли живе пиво стало популярне буквально за лічені місяці, було вирішено переробити заклад на паб.
На вікнах були африканські малюнки,які я дійсно знайшов в книзі чеського натураліста – це були справжні наскельні малюнки.
Проте для того, щоб вони не були сумними тривіальними запозиченнями я додав тематичні деталі — пляшки, кросівки, магнітофони, тощо.
Взагалі концепція жарту прослідковувалась в закладі всюди.
Про те, що надихає у творчій професії.
– Власне надихають справи людей.
Дизайн взагалі як створюється. Є певні похідні: бізнес, його наповненість та продукція для бізнесу.
Перед тим як розпочати працювати я роблю аудит, дивлюсь на культуру в цій галузі, слідкую за тим, щоб все було унікально.
Якщо раніше мої замовники були з різних країн світу, то зараз майже всі це житомирські замовники, з якими просто приємно спілкуватись.
Житомиряни також подорожують і бачать різноманітні дизайни, їх амбіція – змінити місто.
Люди хочуть зробити дещо особливе інколи навіть тоді, коли воно комерційно невигідне.
Маленький секрет Вячеслава: Для житомирського замовника ціна на послуги дизайнера буде меншою!
– В Житомирі мої послуги коштують майже вдвічі менше, тому що житомирський замовник часто іде на компроміс, дозволяє мені експериментувати.
Така знижка – так звана моя плата за те, що я надалі житиму у місті з красивими вивісками, яке буде мені подобатись.
Про роботу з “Файна Кнайпа”
– Я був надзвичайно радий тим фактом, що коли я пояснив концепцію закладу власникам, вони всеціло підтримували ідеї і були готові на будь-які експерименти.
Наприклад не робити вивіску з пластику, а намалювати її просто на дереві, власним шрифтом – небагато людей можуть відмовитись від кольорового і яскравого для того, щоб досягти автентичності.
Багато дрібниць: наприклад озелення по лінії вікон, яке мало доповнити автентичний вигляд закладу стало на першому місці для власників, ніж придбання посуду – тому що спочатку зміст, а потім — наповнення.
Всередині закладу також довелось прикласти руку до багатьох речей, навіть до таких маленьких ніби-то штук, як вибір штор та мотузків до них.
Там довелось попрацювали разом з чудовими людьми, які залишили лише приємні спогади про співпрацю та найкращу піцу в моєму житті!
Про кав’ярню “Сaffeggio“
– Доклав зусиль до створення логотипу, ренеймінгу та інтер’єру.
Це була цікава робота, унікальний випадок, що я вважаю власників повноцінними співавторами проекту.
Перед Новим Роком дещо змінився логотип самого закладу.
В закладі прослідковується певний споживчий театр – не тільки візуальний, а й тактильний, все має свій ландшафт та динаміку.
На маю думку цей заклад має найбільш вдалий інтер’єр, хоча він ще не завершений.
Про кав’ярню “Kavatti“
– Я доклав зусиль створення логотипу, назви та до літнього майданчика, підібрав меблі, буде ще оновлюватись фасад.
І зараз розглядається можливість як оновити інтер’єр, не закриваючи заклад.
– Дизайн — це в першу чергу впорядкована функція, естетика йде після, то ніби огранка.
Це дві найголовніші складові, але спочатку — функція.
Саме такий підхід до створення моделює поведінку людей, що стикаються з предметами та об’єктами дизайну.
Також хотілоси би окремо розповісти про надані фото: я не обирав кращі світлини об’єктів, навіть не редагував у фотошопі.
Бо дизайн не живе у портфоліо, дизайн не існує для хизування.
Це те, з чим ми стикаємося щодня, це частина нашого буття.
Тому доробки завжди краще експонувати без прикрас.
Дизайн не має бути героєм мемів на кшталт очікування – реальність.
