Сайт Житомир-Онлайн та громадське об\’єднання “Я Люблю Житомир!” розповідають, як живуть житомиряни під час карантину.
На старті нового тижня ми знову цікавимося, як житомиряни проводять свій час у стані карантину. Набираємо телефон екс-губернатора Житомирської області Ігоря Гундича.
– Доброго дня, Ігоре Петровичу! Як здоров’я? Як самопочуття? Як карантин?
– Та начебто все в нормі. Особисто почуваюсь нормально. Умови, або краще вже – правила карантину, стараюся виконувати сповна, наскільки це можливо. Відвідую лише магазини, ношу маску, вдягаю одноразові рукавички. Нічого надзвичайного, самоізоляція, на мою думку, має дати про себе взнаки і, дасть Бог, ми переживемо наступ пандемії із найменшими втратами. Хоча, звісно ж, сьогодні рано про щось говорити, бо фахівці, які розуміються на швидкості поширення епідемій, кажуть про те, що пік захворювань на коронавірус в Україні ще не досягнутий. А тому варто й надалі суворо дотримуватися правил самоізоляції. Розслаблятися не можна ні на годину.
– З дітьми як? Розмови про дистанційне навчання сьогодні поступаються лише новинам щодо захворюваності на COVID-19. То як Ваші школярі?
– Додаток Zoom, який став сьогодні найпопулярнішим у середовищі учнів і вчителів, ми вже освоїли, хоча це все не так просто, як комусь, здається. Той, хто цим не займався і не займається, мало чого тямить у всіх деталях онлайн-навчання. З іншого боку, вважати, надіятись чи сподіватись, що дистанційне навчання можна налагодити за допомогою чиєїсь інструкції чи вказівки– також велика помилка. Сьогодні всі у тому переконалися, а тому у подальшому варіант онлайн-навчання має бути освоєний і забезпечений на організаційному рівні на рівні освітянської реформи до деталей і дрібниць. Якщо хтось не може собі дозволити чи не вміє скачати додатки, то треба людей навчити. Знову ж таки – сподіватися, що усі учні від міста до найменшого села, знаходяться у однакових умовах, також не можна. Ці умови треба створювати. Інтернет, мережа, покриття, провайдери – все це має стати елементами політики так званої діджиталізації, про яку влада начебто заговорила, але конкретної уяви в суспільстві поки що немає.
– Ігоре Петровичу, на Ваш погляд, що сьогодні турбує людей найбільше?
– Звісно ж, здоров’я, турбота про рідних і намагання вберегтися від коронавірусу. Це – однозначно! Але не варто забувати, що ми наближаємося до екватору весни. Селяни готуються до старту весняних польових робіт. Я щотижня буваю у своєму рідному селі у Бердичівському районі. Людей неабияк хвилює відсутність вологи у грунті, відсутність води у криницях і пересихання джерел. А так у селі зараз прекрасно. Оживає природа, пробивається зелень. Мої хлопці не можуть діждатися поїздки у село до бабусі, а місто, міське житло в умовах карантину вони називають лікарнею. Але змушені навчатись в онлайн-режимі, бо ж навчальний рік, як не крути, триває!
– Спортивне життя і зокрема виступи футбольної команди «Полісся» Вас і досі хвилюють?
– Однозначно хвилюють і по-інакшому бути не може. Перебуваю у курсі всіх справ футбольного «Полісся». Полісяни дуже ретельно готувалися до другого кола чемпіонату України. Більше того, у житомирської команди були (і залишаються) гарні перспективи потрапити до Першої ліги чемпіонату України. Ну, а як буде – сказати ніхто не береться. Тут не зовсім зрозуміло – як бути із економікою, а щодо чемпіонатів, олімпіад та кубків – взагалі прогнозувати ніхто не береться. Залишається лише сподіватися, що квітень буде крайнім місяцем карантину. Якщо у травні країна повернеться у нормальний ритм життя, всі весняні відставання та втрати можна буде надолужити ще у цьому році.
