Майже декаду вирувала в Україні справжня вогняна стихія. Вона вразила спочатку кілька районів Київщини, які впритул прилягають до території Чорнобильської АЕС, а потім, ще з більшою силою та розмахом, перекинулась на північ Житомирщини. Якщо раніше, ще тиждень-два тому, виникнення пожеж пояснювали підпалами сухої трави, то в Овруцькому, Олевському та Народицькому районах Житомирщини пожежі вразили лісові квартали. Що може бути жахливіше лісової пожежі, сказати важко, але найкраще сьогодні можуть про це розповісти пожежні та працівники лісгоспів , які упродовж тижня гасили шквал вогню у весняному лісі.
Серед безпосередніх учасників гасіння лісових пожеж у квітні 2020-го року став і фотограф з міста Овруча Віталій Юшкевич.
Світлини Віталія Федоровича Юшкевича потрапили на сторінки десятків всеукраїнських ЗМІ. Для читачів газети «Субота» він охоче розповів про свої враження від побаченого, пережитого упродовж кількох квітневих днів.
– Мені довелося у своєму житті побачити багато чого. Пам’ятаю дні і місяці, коли усім світом гасили реактор Чорнобильської АЕС, – розповідає В.Ф.Юшкевич. То були інші часи, інша країна й інша техніка, але люди той екзамен, який влаштував їм мирний атом, з честю витримали. Нинішня вогняна стихія виглядала ще більш жахливо, бо підступала раптово і блискавично до людських осель, завдаючи великих збитків. Наприклад, у селі Магдин згоріло більшість будинків та господарських будівель і фактично села сьогодні немає. У селі Острови згоріла 21 хата, у Личманах – 14 будинків. Є втрати і в інших селах. Мало сказати, що вони тяжкі. По суті, вони незворотні. Адже згоріли не просто будинки, у попіл перетворилась стара як світ древлянська культура, дух поліщуків, який вперто і дбайливо зберігав своє єство ось у цих віддалених селах.
– Таке враження, наче ніхто не міг навіть подумати про подібну пожежу?
– Воно й не дивно. Адже нічого подібного у нас ніколи не траплялося. Навіть під час війни, навіть у часи Чорнобильської аварії вогонь ніколи не проявляв такої згубної і нищівної сили. А навесні, коли у довколишніх болотах, річках та рівчаках було повно води, подібного вогняного наступу важко було уявити. Можливо тому й не маємо ми належної підготовки, не маємо ми таких пожежних частин, які могли б швидко і оперативно приборкати пожежі у лісах. У нашому Овруцькому районі, наприклад, є лише шість пожежних ЗІЛів, які мають належні цистерни для води і здатні приборкати серйозне загоряння. Але ж цього мало. Техніка для пожежогасіння має бути не лише у громадах, але й у лісогосподарських підприємствах. Ну, й зрештою, ось недавній, хоч і печальний досвід, але він каже, що у пожежної охорони мають бути дрони, які могли б літати над лісовими кварталами і вчасно сигналізувати про небезпеку.
– Віталію Федоровичу, а наскільки вірогідними можуть бути версії про навмисні підпали у лісах?
– Упродовж усього часу, коли горів ліс в Овруцькому районі, мені декілька разів спадало на думку, що такої масовості пожежі набули за чиєїсь «допомоги». Тим паче, що картинки із оголеними від лісу гектарами території виглядають дуже гнітюче. Хтось наче замітав сліди неблаговидної діяльності і прагнув сховати масштаби раніше заподіяної шкоди. По друге, можу розказати і показати на мною зроблених фото, як на галявинах лісів, на окраїнах сіл хтось активно проводив розкопки глибиною до 3-4 метрів. Можливо нинішня пожежа, яка знищила тільки у Овруцькому районі біля 6 тисяч гектарів лісу, стала пробним етапом для зачистки території під майбутні видобування корисних копалин. Адже ми ж знаємо, що у наших краях у товщі землі є рідкі і дуже масивні родовища корисних копалин. Чи не до них добираються за допомогою тотальних пожеж?
– Своє слово мають тепер сказати влада і правоохоронці..
– Тут сьогодні не стільки до слів та заяв, скільки – до конкретної роботи. Вогонь вирував у кожному випадку по кілька годин і за цей час згорали гектари лісу, людські оселі, господарські споруди. Знищено те, що будувалося десятиліттями. І тут потрібна негайна допомога. Люди збираються відбудовувати спалене і знищене, але сьогодні мова йде про елементарне: харчі, одежу і дах над головою. Поліщуки, як би там не було, але ж прагнуть ще й городину посадити. А нічим! Потрібна термінова допомога садивним матеріалом, насінням! Продукти, які швидко псуються, зберігати ніде – навіть ті будинки, що вціліли, зараз без електроенергії і холодильника включити не можна. Діяти треба негайно, лік йде на години і нинішня влада мала б показати свою життєздатність і ефективність. Поки що чиновники, начальство приїздить для вивчення ситуації. А що її вивчати – все вже зрозуміло.
– Віталій, Вам у ці дні доводилося всіляко: бути рятувальником і провідником для тих, хто прибув на Житомирщину із інших областей. Але ваші фото вже зараз здобули ледь не всесвітню відомість і їх демонструють багато всеукраїнських і навіть зарубіжних видань..
– Нехай користуються. Мені справді доводилося бути у непростих ситуаціях. Бувало – опинялися у вогняному кільці. Коли потрапляв разом із працівниками служби надзвичайних ситуацій на загоряння, бралися гасити вогонь самотужки. Іноді вдавалося, але у більшості випадків – кликали на допомогу техніку. Її було багато, місцевим, житомирським рятувальникам і пожежним допомагали хлопці із західних областей України. Потім прибули й полтавчани, кіровоградці. Рятувальники мали непогане спорядження, а ось лісівники бралися гасити пожежі хто у чому. Це, до речі, також урок на майбутнє. Дуже помічною виявилася авіація, а пожежний поїзд допомагав постачати великі обсяги води і прискорював процес гасіння. Техніка своє зробила: навіть психологічно ставало легше, коли до гасіння ставали сотні рукавів, коли тяжка військова техніка взялася за облаштування протипожежних смуг. Але головна роль належала людям. На моїх фото багато людей, які опинялися у центрі подій. До речі, фотоапарат, який свого часу мені подарував губернатор Ігор Гундич, працював винятково надійно. Ну, а я своє діло знаю.
– Як гадаєте, наслідки пожежі довго будуть нагадувати про себе?
– Погорільці (а це майже сотня сімей) будуть згадувати нинішній квітень все своє життя. А природа, яка постраждала від вогню, здатна обновитися за три-п’ять років. Але при умові, якщо лісівники вже восени цього року розпочнуть масовані висадки молодняка. Кажуть, що збитки вимірюються 25-ма мільйонами? Але хто спроможний ось так, за два-три дні, обрахувати всю шкоду, яку отримала овруцька земля? До того ж, нам усім варто зробити дуже важливі висновки. Вогонь, навіть, якщо хтось і підпалював ліс у певних місцях, все ж таки нагадав нам про те , що природа не терпить знущання над собою. Так що – маємо добре подумати!
