Засідання Господарського суду Житомирської області, призначене на 30 січня (14.10) відбулося, але пройшло за якихось 20 хвилин. Новин немає, бо відповідач попросив часу до 25 лютого для збирання певних документів. Так і вирішили – дати відповідачу (Житомирській єпархії УПЦ) часу для збору документації і призначили наступне засідання на 27 лютого цього ж року. Ще одна новина, якою завершилося нинішнє судове засідання: до справи у якості третьої сторони (без додаткових вимог) залучена громадська організація «Спадщина Терещенків».



Це, як кажуть, цілком природно і дуже добре. Хоча б тому, що прізвище Терещенка в особі Мішеля Терещенка буде нагадувати усім, про що насправді йдеться. Бо насправді йдеться про безсоромну спробу «хапонути» памятку архітектури (нехай і місцевого значення) і сприяти її остаточній руйнації. Більше 20 років тому маєток, у якому ще 106 років тому жили підприємці Терещенки, віддали під жіночий монастир, підпорядкований Житомирскій єпархії УПЦ. Бачили б ви той вигляд монастиря! Невже ніхто не розуміє, що монастирі утворюють і засновують із зовсім іншою метою!Чи ми й досі імітуємо любов до Бога, а насправді дивимось, як застовбичити чергову нерухомість і десяток – два гектарів площі під ( і поряд із) колишнім маєтком.



Але все це – сувора і злиденна реальність. Причому – зрозуміла суспільству і громаді. Зокрема Червоненській громаді, представники якої прибули на засідання Господарського суду. Так, у Червоненської громади немає сьогодні грошей на відбудову чи реставрацію Червоненського маєтку, що належав Терещенкам. Але ці гроші може знайти держава. Так, сьогодні війна і , як кажуть, зараз йдеться лише про те, як вигнати агресора. Але ж є й інші варіанти відродження всього того, що сто років тому розвивалося, міцніло і свідчило про розвиток, про перспективу Червоного. Не хотілося б аж занадто багато, але Мішель Терещенко правий на 100%, коли говорить, що батьківщиною літакобудування на теренах царської Росії можна сміливо називати селище Червоне. Саме тут працював Ігор Сікорський – батько і винахідник гвинтокрилів, саме тут вивчав будову літака знаменитий льотчик Нестеров, який входив до когорти найвідоміших «асів» Першої світової війни.



І все це тепер (і вже багато років) гниє, руйнується, занепадає. Які можуть бути аргументи проти того, щоб віддати приміщення маєтку Терещенків у власність держави. Жодних і ніяких! Це чудово розуміють усі житомиряни, які знають, як саме і за яких умов залишки маєтку перетворювали на монастир. Про це мала б знати житомирська обласна влада. Зрештою – це її прямий обовязок – навести порядок у цій справі. Можливо за той час, що лишився до 27 лютого ( призначене засідання Господарського суду Житомирської області) до процесу встановлення істини долучаться і депутати Житомирської обласної ради? Можливо й народний депутат Богдан Кицак, обраний нардепом у Бердичівському окрузі, візьме та й зацікавиться печальним сюжетом історії навколо маєтку Терещенків?



Гірко про це все говорити. Гірко і гидко. Адже цинізм і відсутність елементарної поваги до свого минулого, до історії свого краю штовхає деяких людців на ось такі дії та протидії налагодженню і відродженню хоча б шанобливого ставлення до свого минулого. Які аргументи збираються «діставати» представники Житомирської єпархії УПЦ стосовно своєї причетності до маєтку Терещенків, сказати важко. Але ситуація виглядає так, що своє остаточне слово має сказати суд. Хоча суд – це лише третя «гілка» влади. А де ж іще дві? Мовчать? Чи чекають, куди повіє вітер, або ж, чи розпочнуть москалі до 25 лютого новий потужний наступ? Ось такі вони, післясудові реалії 30 січня 2023-го року.